Володимир Різун - СПЕЦНАЗ

Вищою точкою партизанської війни проти Німеччини були дві операції в 1943 році. У той період в результаті дії Осназу в партизанських з'єднаннях був наведений порядок: вони були «очищені» і переведені під жорсткий контроль центру. В результаті роботи Спецназу партизанський рух навчився останнім досягненням ведення війни і більш сучасній техніці саботажу.

Протягом шести тижнів з серпня по вересень 1943 року була проведена операція, відома як «Війна на рейках». Час був вибраний дуже вдалий. Це був момент, коли радянські війська, вимотавши німецьку армію в оборонній битві під Курськом, раптово самі перейшли в наступ. Для підтримки розвитку найпотужнішої операції було вирішено паралізувати ворожі підвізні шляхи, не даючи противнику підвозити амуніцію і пальне для військ, роблячи неможливим для нього перекидати резерви. В операцію було залучено 167 партизанських загонів загальною чисельністю 100 000 осіб. Всі загони Спецназу були послана за лінію фронту для допомоги партизанам. Понад 150 тон вибухівки, понад 150 кілометрів дротів і понад півмільйона детонаторів були перекинуті повітрям у партизанські загони. Загонам Спецназу було наказано повністю виконати їхні завдання. Більшість з них діяли незалежно в найбільш небезпечних і важливих місцях, але вони також виділяли людей для інструктування партизанських загонів з використання вибухівки.

Операція «Війна на рейках» проводилася одночасно на території по фронту понад 1000 кілометрів і в глибину більше 500 кілометрів. У першу ж ніч дії цієї операції на залізничних лініях було здійснено 42 000 вибухів, і активність партизанів зростала з кожною нічкою. Німецьке вище командування кинуло величезні сили для оборони комунікаційних ліній, тому кожної ночі було чути не тільки звуки вибухів мостів і залізничних ліній, а й звуки битви з німецькими військами, оскільки партизани з боєм проривалися до місць диверсій. Всього під час цієї операції було підірвано 215 000 рейок, 836 ешелонів, 184 залізничних та 556 автомобільних мостів. Також було знищено величезну кількість озброєння і боєприпасів противника.

Перемігши в жахливій битві під Курськом, Червона Армія кинулася вперед до Дніпра і переправилася через нього в декількох місцях. Друга велика операція на підтримку наступальним частинам була проведена в тилу противника під назвою «Концерт», яка за змістом і за духом була продовженням «Війни на рейках». На кінцевій стадії цієї операції всі спецназівські з'єднання, не отримавши відпочинку, були виведені в нові райони разом з партизанськими з'єднаннями, які не брали участь в операції. Тепер прийшов їхній час. Операція «Концерт» почалася 19 вересня 1943 року. Цієї ночі в Білорусії тільки рейок 19 903 штуки злетіли в повітря. Вночі на 25 вересня було зруйновано 15809 рейок. Всі загони Спецназу і 193 партизанські загони брали участь в операції «Концерт». Загальне число учасників цієї операції становило 120 000 осіб. Протягом всієї операції, що тривала до кінця жовтня, було зруйновано 148 557 рейок, були пущені під укіс кілька сотень ешелонів з військами, зброєю, боєприпасами, були підірвані сотні мостів. Незважаючи на брак вибухівки та інших матеріалів, необхідних для даної роботи, напередодні операції партизанам було перекинуто тільки вісімдесят тон вибухівки. Незважаючи на це «Концерт» мав грандіозний успіх.

Після того, як Червона Армія просунулася на територію сусідніх держав, Спецназ зазнав радикальної реорганізації. Були збережені в усій повноті окремі розвідувальні загони, розвідувальні пункти, які вербували агентів для терористичних акцій і окремі радіобатальйони для проведення дезінформації. У радянській військовій пресі є маса посилань на операції спеціальних розвідувальних підрозділів на кінцевих стадіях війни. Наприклад, під час Вісло-Одерської операції спеціальні групи з Управління розвідки штабів 1-го Українського фронту розвідали масштабну мережу аеродромів і точне розміщення ворожих повітряних баз, виявили штаби 4-ї танкової армії і 17-ї Армії, 48-го танкового корпусу та 42-го Армійського корпусу, а також багато іншої дуже важливої та необхідної інформації.

Підрозділи «гвардійських мінерів» Спецназу були реформовані, хоча і в регулярні гвардійські саперні підрозділи, і використовувалися в цьому вигляді до самого кінця війни. Тільки порівняно невелике число «гвардійських мінерів» було збережено і використовувалося в тилу ворога в Чехословаччині, Болгарії та Югославії. Для того часу це було абсолютно правильне рішення. Головними цілями спецназівських операцій були лінії комунікацій противника. Але такими вони ставали перед тим, як Червона Армія починала з величезною швидкістю наступати. Коли це відбувалося, то вже не було більше необхідності підривати мости. Їх треба було захоплювати і охороняти від руйнування. Для цієї роботи в Червоній Армії були окремі ударні бригади моторизованих гвардійських інженерних частин, які, діючи спільно з передовими загонами, захоплювали особливо важливі будівлі та інші об'єкти, очищали їх від мін і охороняли їх до підходу основних частин. Гвардійські формування Спецназу використовувалися в основному для посилення таких спеціальних інженерних бригад. Деякі з наявних гвардійських батальйонів Спецназу були перекинуті в серпні 1945 року на Далекий Схід, і використовувалися проти японської армії.