Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

Але про який науковий підхід мова, якщо оточили втричі більше, ніж мали намір? Якщо допущена помилка в один бік, то така ж помилка могла бути допущена і в інший бік. Вирішили оточити 7-8 дивізій, що було б, якби їх там виявилося втричі менше?

Про який науковий підхід мова, якщо Ставка ВГК наказала наступати на оточене під Сталінградом угруповання німецьких військ? Оточені німецькі війська була по суті табором збройних військовополонених. У них не було продовольства, пального, зимового одягу. Небезпека прориву була ліквідована. Після цього треба було залишити їх у спокої до весни. Скільки можуть триматися війська на страшному морозі без зимового одягу, без пального, боєприпасів і продовольства? Але був наказ штурмувати. І наші дивізії, корпуси й армії кинулися на штурм. Влітку 1942 року наші саперні армії зводили неприступну оборону навколо Сталінграда, потім німецькі війська її подолали, тепер Червона Армія штурмувала непереборну смугу укріплень, яку сама ж і звела. Штурм Сталінградських укріплень був великою помилкою Гітлера. Тепер Червона Армія повторювала помилку Гітлера, штурмуючи ті ж укріплення ще раз. «Чому росіяни вирішили перейти в наступ, не чекаючи, поки котел розвалиться сам по собі, без усяких втрат з боку росіян, відомо тільки російським генералам». (Генерал-полковник К. Цайтцлер. Фатальні рішення. Москва. Воениздат. 1958. Стор. 199)

Про який науковий підхід мова, якщо біля Ростова був згаяний шанс розгромити Німеччину на початку 1943 року? Якщо була можливість перемогти без Курської битви, без Прохорівки, без форсування Дніпра, Дністра, Німану, Вісли й Одера, без «десяти сталінських нищівних ударів», без балатонської оборонної битви, без штурму Сапун-гори, Зееловських висот, Кенігсберга і Берліна?

Але замість удару на Ростов наші стратеги штурмували власні укріплення під Сталінградом і городи на околиці села Жеребцово.

У всій Сталінградській епопеї мене найбільше вражає нахабство Жукова. Будь-яка людина, яка цікавиться військовою історією, проявивши достатньо завзятості, здатна вирахувати маршрути Жукова на війні. Вирахувавши маршрути, будь-який дослідник міг викрити Жукова в тому, в чому його вже викрили після війни Сталін, Булганін і Василевський: в непомірному і необґрунтованому звеличенні себе, в крадіжці чужої слави.

Але реальна загроза викриття на авторів жуковських мемуарів не діяла.

Короткий підсумок. Під Сталінградом були вирішені два завдання.

Перше: зупинити втечу радянських військ і створити новий фронт. Це завдання було вирішене в липні й серпні 1942 року без участі Жукова.

Друге завдання: прорвати фронт супротивника й оточити його війська в районі Сталінграда. Це завдання вирішувалося 19-23 листопада 1942 року. І теж без участі Жукова. Під час виконання і першого, і другого завдань Жуков штурмував Сичовку.

Мені заперечують: припустимо, Сталінградська стратегічна наступальна операція проводилася без Жукова. Але ж це й не важливо, хто здійснював. Головне - хто ідею подав!

Добре, згадаємо, хто подав ідею. Його посада влітку 1942 року - старший офіцер Головного оперативного управління Генерального штабу. Звання - полковник, згодом - генерал-лейтенант. Прізвище Потапов. Те, що план Сталінградської стратегічної наступальної операції народився в Головному оперативному управлінні Генерального штабу, і що автором плану був полковник Потапов, відомо всім і давно. З цього ніхто не робив секрету. Після офіційного краху комуністичної влади в Головному оперативному управлінні Генерального штабу нарешті знайшли карту з планом операції. На карті підписи Потапова і Василевського. Дата - 30 липня 1942 року. План був розроблений задовго до появи Жукова в Москві. 30 липня Потапов не просто подав ідею, він уже завершив розробку плану. В цей час Жуков вкотре рвався до Сичовки і про Сталінград ще не думав.

План полковника Потапова був повідомлений начальнику Генерального штабу Василевському. Василевський доповів план Сталіну. Після цього Сталін викликав Жукова до Москви, призначив своїм заступником і відправив у район Сталінграда. Жуков повернувся 12 вересня і нібито запропонував «інше» рішення. Але саме це рішення було розроблене в Генеральному штабі за півтора місяця до жуковського осяяння, давно повідомлене Сталіну, і Сталін з Василевським уже давно вели інтенсивну підготовчу роботу з його здійснення. Просто в цей день, 12 вересня 1942 року, Василевський за наказом Сталіна посвятив Жукова в таємницю.