Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

Дивовижне — поруч.

Фантастичні оповіді Жукова про те, як він передбачив німецький план і як громив Павлова, повторені нашою пропагандою тисячі разів і на найвищому рівні. Про нараду вищого командного складу та стратегічні ігри писали безліч разів наші маршали й генерали. Ось типовий зразок. Виступає генерал армії А. М. Майоров: «Метою плануваної оперативно-стратегічної гри було перевірити можливість Червоної Армії з відбиття насування фашистської агресії... У розробленому генералом армії Г. К. Жуковом плані "наступу" були враховані всі складові військового потенціалу фашистської Німеччини, отриманий вермахтом досвід ведення "блискавичної війни" на Заході. І треба сказати, що "червоним", сторон оборони, що представляла в ході гри наші Збройні сили, знадобилося чимало зусиль, щоб зупинити натиск "синіх". ("ВИЖ" 1986 № 12 Стор. 41)

Ні, товаришу Майорове, не розробляв Жуков ніяких планів німецького наступу і не враховував жодних доданків військового потенціалу Німеччини. І «червоній» стороні взагалі не треба було ніяких зусиль, щоб наступ Жукова зупинити й викинути його на вихідні рубежі, а потім - і набагато далі на Захід.

Жуков брехав про свої перемоги, а наші маршали і генерали, такі, як генерал армії Майоров, проявили абсолютно неймовірну неуважність. Вони слухали хвалька, повторювали і розносили по світу його дивовижні розповіді.

У мене питання: читав генерал армії Майоров матеріали цієї гри чи ні? А інші маршали й генерали читали?

Уявімо собі сучасного нашого полководця з чотирма зірками на погонах або навіть із зірками першої величини. Ось пише сей стратег про те, як Жуков передбачив німецькі плани. Невже не цікаво вникнути в деталі? Невже не цікаво вимагати з архіву документ і самому його прочитати? А якщо документи засекречені, тоді треба вимагати від керівництва країни пояснень: великий геній все напророчив і все передбачав, чому ми ховаємо ці передбачення?

Якщо припустити, що наші маршали й генерали не читали матеріалів стратегічної гри, тоді стратег Майоров і ціла отара полководців подібного штибу постають перед нами в досить дивному світлі. Вищі військові керівники країни вірять у те, що великий Жуков передбачив німецький план, усі вони про це знають, усі повторюють, але ніхто сам у руках документів не тримав, ніхто в подробиці не вникав, ніхто не цікавився, як же Жукову все це вдалося.

Але якщо припустити, що генерал армії Майоров і такі ж стратеги, як він, знайомі зі змістом документів про гру, але розповідає, дещо протилежне тому, що в документах міститься, виходить всі вони - не генерали й не маршали, а безпринципні агітатори-горлопани, які за відповідну винагороду розповідають, все, що їм замовляють.

Але найсмішніше попереду. Генерал армії Майоров писав статтю (або за нього писали) коли матеріали наради і стратегічних ігор були закриті відповідними грифами. Але ось у 1992 році матеріали відкриті, гриф таємності знятий і офіційними військовими істориками зроблений чіткий висновок: «Ні на нараді, ні на іграх їх учасники навіть не намагалися розглянути ситуацію, яка може скластися в перших операціях у разі нападу противника. Тому твердження, що ігри проводилися для "відпрацювання деяких питань, пов'язаних з діями військ у початковий період війни" позбавлені підстави. Ці питання не значились у навчальних цілях ігор і тому не розглядалися». (Напередодні війни. Матеріали наради вищого керівного складу РСЧА 23-31 грудня 1940. Стор. 389)

Однак легенда про те, що Жуков передбачив план «Барбароса» живе.

У 1996 році виступає генерал-майор А. Борщов, кандидат історичних наук, заступник начальника кафедри історії війн та військового мистецтва Військової академії Генерального штабу, і розповідає вражаючі речі: «Ще однією подією передвоєнної пори, підтвердивши високий інтелектуальний потенціал Жукова, стали військові ігри, проведені в січні 1941 року. На першій грі, яка переслідувала мету перевірити реальність плану прикриття держкордону і передбачуваних дій військ у початковому періоді війни, він виступав на стороні "західних". У прийнятому рішенні Георгій Костянтинович по суті справи передбачив агресивні плани німецько-фашистського командування на північно-західному напрямку, грамотно використовуючи наявні сили та засоби, здобув переконливу перемогу над "червоними". ("Красная Звезда" 15 червня 1996)

Мене закликають писати книжки, спираючись не на відкриті джерела, а на архіви. Дякую, врахую. Але ось перед нами генерал-майор, професійний історик, заступник начальника кафедри історії війн та військового мистецтва Військової академії Генерального штабу. Йому за посадою доступні всі архіви. Але він чомусь пише без опори на архіви. Він чомусь і на відкриті джерела не спирається. Генералу Борщову за посадою належить читати газети й журнали, зокрема - «Військово-історичний журнал». Цей журнал видається Генеральним штабом Росії. І ось у Військовій академії Генерального штабу його не читають. Але ж «Військово-історичний журнал» ще в 1993 році викрив хвалькуваті вигадки Жукова.