Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

2. Сприяти сухопутним військам, що діють на узбережжі Фінської затоки і з півострова Ханко, забезпечуючи їх фланги і знищуючи берегову оборону фінів.

3. Забезпечити перекидання двох стрілецьких дивізій у перші ж дні війни з північного узбережжя Естонської РСР на півострів Ханко, а також перекидання і висадку великого десанту на Аландські острови.

4. Крейсерськими операціями підводних човнів і авіацією перервати морські сполучення Фінляндії та Швеції (у разі її виступу проти СРСР) в Ботнічній затоці і Балтійському морі...

Даному плану розгортання надати умовне найменування «С.3-20».

План вводиться в дію при отриманні шифрованої телеграми за моїм і начальника Генерального штабу підписами наступного змісту: «Приступити до виконання "С.3-20"».

Повний текст цього плану опублікований у збірнику «1941 рік», Москва. «Демократія» 1998. Книга перша. Стор. 418-423.

Цікаво відзначити, що в цьому плані не йде мова про те, що ми будемо воювати заради «забезпечення безпеки міста Леніна». І немає натяків на те, що бойові дії треба розпочинати у відповідь на ворожий напад. Немає звичних слів: «якщо вороги нав'яжуть нам війну...» Тут простіше: в будь-який момент з Москви у штаб Ленінградського військового округу надійде шифровка, і радянські війська підуть вперед до Ботнічної затоки, до кордонів Швеції, на Аландські острови! А пропагандистське забезпечення - не входить у завдання командування Ленінградського військового округу і Балтійського флоту. Цим займуться інші. Відповідні товариші в потрібний момент влаштують нову «провокацію фінської вояччини на наших кордонах», а ті, кому належить, пояснять трудящим усього світу сенс миролюбної зовнішньої політики СРСР і необхідність наших контрударів по знахабнілих фінських агресорах.

Збірник «1941 рік» складався так, щоб показати миролюбність Радянського Союзу і «неготовність» до нападу на Німеччину. Укладачі збірника пішли на визнання малих гріхів, щоб не визнавати великих. Ось, кажуть вони, план нападу на Фінляндію ми знайшли, а план нападу на Німеччину - не знайшли.

Тим часом план «С.3-20» міг бути як самостійним, так і частиною ширшого задуму. План «С.3-20» дозволяв військам Ленінградського і Архангельського військових округів і силам Балтійського флоту нанести удари по Фінляндії до удару Червоної Армії по Німеччині, одночасно з цим ударом або трохи пізніше. Але в будь-якому випадку удар по Фінляндії був одночасно й ударом по Німеччині. В разі здійснення плану «С.3-20» радянські війська захоплювали нікелеві рудники в Петсамо, Аландські острови й виходили до міста Кемі. (Не плутати з нашим містом Кемь).

Тепер на карті знайдіть фінське місто Кемі і шведський порт Лулео...

Зовсім не випадково в 1940 році на Балтиці була сформована 1-а бригада морської піхоти під командуванням досвідченого радянського диверсанта полковника Терентія Парафіло. Роботу для морської піхоти товариш Сталін уже підшукав, а сталінські генерали її спланували. Залишалося тільки відправити у штаб Ленінградського військового округу шифровку: «Приступити до виконання...».

І не треба шукати план війни проти Німеччини. Якби план «С.3-20» був здійснений, то це означало нанесення смертельного удару не тільки Фінляндії, а й Німеччини.

Влітку 1940 року Сталін робить ще одну помилку - приєднує до Радянського Союзу Естонію, Латвію і Литву, створює на їх території Прибалтійський особливий військовий округ і всі сили цього округу зосереджує на кордоні зі Східною Прусією.

Для оборонної війни це зовсім не потрібно і дуже навіть шкідливо. Кажуть, що Сталін відсунув свій кордон на захід і тим зміцнив безпеку СРСР. Але справа йшла якраз навпаки. До окупації Прибалтики Червона Армія на цьому напрямку мала розділовий бар'єр. У разі агресії війська Гітлера повинні були послідовно розбити збройні сили трьох держав перед тим, як зустрітися з Червоною Армією. Навіть якщо б на знищення армій Литви, Латвії та Естонії пішло всього декілька днів, все одно при такому розкладі раптовий удар по радянських аеродромах на цьому напрямку виключався. Червона Армія отримувала можливість підняти за тривогою свої війська і зайняти укріплені райони. Після розгрому армій трьох прибалтійських держав війська Гітлера виходили до Чудського озера. Його неможливо форсувати. У разі обходу озера війська Гітлера упиралися в радянські укріплені райони.

Але все пішло за іншим сценарієм. Червона Армія вийшла зі своїх укріплень на передові рубежі в Литві до самого німецького кордону, винесла туди аеродроми, штаби, вузли зв'язку, стратегічні запаси. Для народів трьох держав Прибалтики армія Сталіна перетворилася на агресора та окупанта, а Німеччина в разі нападу на СРСР - у визволителя.