Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

22 червня 1941 року війська Червоної Армії на всьому протязі кордону, в тому числі і в Прибалтиці, потрапили під раптовий удар німецької армії, було порушено управління військами, радянська авіація понесла значні втрати на прикордонних аеродромах. Проти Червоної Армії в державах Прибалтики стихійно спалахнуло народне повстання. По наших «визволителях» стріляли з кожного горища. Війська Червоної Армії залишились у Прибалтиці без укріплених районів, а за їх спиною, на території Росії, залишилися порожні укріплені райони без військ. Манштайн їх захопив з ходу.

Заперечення скептиків: якби Сталін не окупував Прибалтику, то Гітлер міг її захопити без війни, просто ввести туди війська, як свого часу в Чехословаччину.

На таку можливість була відповідь.

Треба було ясно і чітко пояснити Гітлеру, що у відповідь на спроби ввести німецькі війська в Прибалтику Радянський Союз без попередження починає топити на Балтиці транспорти з рудою і лісом, мінувати підходи до німецьких портів, бомбити Берлін, а на територію держав Прибалтики кине інтернаціональні бригади і мільйони радянських добровольців. А коли Гітлер виснажиться у війні проти Радянського Союзу, Британія і Франція скористаються ситуацією: в їхніх інтересах задушити Німеччину, як небезпечного конкурента, і знову накласти на неї контрибуції.

Така заява була б правильно зрозумілою в усьому світі. В цьому випадку народи держав Прибалтики були б не нашими ворогами, а нашими союзниками. У цьому випадку «лісові брати» стріляли б у спини не радянських, а німецьких солдатів. У цьому випадку на боці патріотів Прибалтики воювали б інтернаціональні бригади. А добровольців у всьому світі вистачало.

Маючи таку перспективу, Гітлер навряд чи зважився би на введення військ в Естонію, Литву і Латвію. Але якщо і зважився, то в цьому випадку війна з нашого боку стала б справедливою, оборонною, великою і вітчизняною. І нам би тепер не довелося б соромитися за «визвольні походи», масові розстріли, за окупацію. Нам не довелося б ховати архіви війни і вигадувати героїчні подвиги.

У серпні 1939 року позиція Радянського Союзу була оголошена чітко і ясно: територію Монголії ми будемо захищати від японської агресії як свою власну. І захистили! Ця позиція була правильно зрозуміла у всьому світі, в тому числі і в Японії. В результаті цієї рішучості і твердості напад Японії на Радянський Союз був попереджений.

Чому Радянський Союз у серпні 1939 року не зайняв токую ж позицію стосовно держав Прибалтики?

Окупація Прибалтики Червоною Армією мала сенс тільки у випадку, якщо задумувалася наступальна війна проти Німеччини. Червона Армія вийшла прямо на німецький кордон і винесла свої аеродроми на самий передній край. З аеродромів Литви можна було підтримувати наступ радянських військ до самого Берліна. До того ж радянський флот отримав військово-морські бази в Таллінні, Ризі, Лієпаї. Туди негайно були переміщені головні сили флоту і запаси. Від Лієпаї до шляхів, якими йдуть каравани з рудою, нікелем і лісом, рукою подати. Удар звідси міг бути раптовим і нищівним.

А Гітлеру - третій дзвінок.

Але до чого тут Жуков?

А ось до чого. Нам малюють Жукова ледве не стратегом: кинув погляд на карту і зрозумів усю стратегічну ситуацію. Так от, якби Жуков був стратегом, то він повинен був бачити ці нитки: до Німеччини зі Швеції йде ліс і залізна руда, з Фінляндії - ліс і нікель. Жуков повинен був під час зустрічей зі Сталіном вказати на ненормальність ситуації. Якщо ми маємо намір перекрити поставки лісу, нікелю й залізної руди в Німеччину, то повинні це робити негайно. А якщо такого наміру немає, тоді треба відвести загрозу від рудників і портів імовірного противника. У 1939-40 роках Жуков за своїм службовим становищем не повинен був займатися Фінляндією, Швецією, Балтійським морем. Але йшла світова війна, а Жуков - командир дуже високого рангу. Він був зобов'язаний стежити за обстановкою в світі. В нього було достатньо можливостей, щоб вказати керівництву країни на згубність ситуації, що склалася.

Жуков повинен був знати воєнну історію. На початку ХХ століття на Далекому Сході Росія стрімко й рішуче прибирала до рук сировинні ресурси Маньчжурії і Китаю, тим самим зачіпаючи життєві інтереси Японії. У відповідь на такі дії Японія завдала раптовий нищівний удар по російському флоту. Наступна за цим російсько-японська війна завершилася поразкою Росії і революцією 1905 року. Цар Микола вже в 1905 році трохи не позбувся трону.