Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

Якщо командир полку сам фарбує паркани і чистить сортири, а його солдати пухнуть від неробства, то це зовсім не означає, що командир - добрий. Це як раз і означає, що командир не гідний посади і командувати не здатний.

І якщо нам скажуть, що Жуков усі плани складав сам, то це зовсім не комплімент.

Люди, які писали мемуари Жукова, це розуміли. Тому далі в книжці коротко сказано: «Розробку плану генерального наступу в штабі армійської групи вели особисто командувач, член Військової ради, начальник політвідділу, начальник штабу, начальник оперативного відділу». («Спогади та роздуми» С. 163)

Член військової ради і начальник політвідділу - це комісари. Їх роль ми вже усвідомили. Названі вони тут для того, щоб продемонструвати любов Жукова до політпрацівників і комісарів. У 1957 році Жукова скинули з вершин, у тому числі й за те, що він намагався згорнути політроботу в армії, політпрацівників і комісарів з армії вигнати або, в крайньому випадку, залишити їм роль організаторів художньої самодіяльності та недільного відпочинку солдатів і офіцерів. Після падіння Жукова владу в країні взяли люди, які були на війні комісарами: Хрущов, Булганін, Брежнєв, Єпішев, Кириченко та ін. Побитий, скиглик Жуков решту життя плазував перед комісарами, просив вибачення. Вся його книжка - це гімн політпрацівникам і комісарам: партія наш рульовий! Ох, якби комісари у всіх юртах не розвішали відповідних портретів, не бачити б мені перемоги на Халхін-Голі! І у війні з Німеччиною ніякої нам перемоги не бачити без комісарів! Нас партія в бій вела! На війні я, великий Жуков, хотів знайти комісара Брежнєва і порадитися з ним! Але він був на Малій землі, де йшли жорстокі бої. Ох, якби я з ним порадився, то, дивись, і війну виграли б раніше.

Жуков, розповідаючи про складання плану наступу на Халхін-Голі, не міг не згадати комісарів та їх участі в бойовому плануванні. Як же без них? Названі комісари і для того, щоб за їхні спини поставити начальника штабу з начальником оперативного відділу. Мовляв, і ці теж присутні, щось там теж робили.

Начальник штабу 1-ї армійської групи в книжці згадується лише один раз, але його ім'я не назване. І начальник оперативного відділу теж пом'янутий один раз. І теж без імені.

Пам'ять Жукова - диявольська. Її не виміряти ніякими гігабайтами. Жуков пам'ятає не тільки імена радянських солдатів, але й монгольських теж. І посади їх пам'ятає. Жуков називає рядового кіннотника Херлоо, водія бронемашини Хаянхірва, навідників зенітних гармат Чултема і Гамбосурена і багатьох ще. 30 років тримав у пам'яті ці імена!

Читаю Жукова, а сльози струмками котяться по щоках. Я плачу від захоплення і заздрості: яка пам'ять! Всіх політпрацівників за іменами та по батькові пам'ятає!

На тлі цієї воістину неймовірною здатності пам'ятати всіх, незрозумілою й підозрілою видається нездатність згадати ім'я начальника штабу, який був або, принаймні, повинен був бути мозком 1-ї армійської групи.

Але це не єдина загадка того бою. Загадок у жуковському дебюті багато. А головна з них ось яка: на початку нового тисячоліття всі документи по Халхін-Голу все ще закриті грифами «Таємно» і «Абсолютно Таємно». Коли ці документи будуть розсекречені, не знає ніхто.

А ми поставимо питання: ЧОМУ?

Ключ до успіху історика - це вміння дивуватися. Як тільки він починає дивуватися, так перед ним відкриваються двері, в які ніхто до нього не входив. Так давайте ж підтримаємо науку, давайте видамо всеросійське зітхання подиву: чому документи про бої на Халхін-Голі закриті?

Що взагалі можна ховати? Здавалося б, усе відомо про цю битву: сили сторін, склад військ, озброєння, задуми і плани сторін, хід бойових дій і навіть прізвища комісарів з іменами та по батькові, навіть імена монгольських навідників та водіїв бронеавтомобілів. Що ж можна засекретити? Та й навіщо? Немає давно 1-ї армійської групи. Ще 21 липня 1940 року 1-а армійська група була розгорнута в 17-у армію. Немає давно в Червоній Армії мотоброньових бригад. Їх не було вже в 1941 році. Немає давно й самої Червоної Армії. І Радянської Армії немає. Головна ударна сила Жукова на Халхін-Голі - гарматні бронеавтомобілі БА-3, БА-6, БА-10. Ці машини ви не знайдете ні в яких музеях. Їх немає. Давно списані і переплавлені танки БТ-5 і БТ-7. З отриманої сталі зробили інші танки. Але й вони списані та переплавлені. Давно померли учасники тих боїв. Пішов СЬОМИЙ десяток років після того, як відгриміли бої на Халхін-Голі, а документи так і залишаються таємними.