Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

Всі, кого Жуков розжалував і вигнав, пройшли крізь війну. За час війни змінилося керівництво наркомату оборони, Генерального штабу, всіх фронтів і армій, але керівництво флоту Сталін не міняв. Народний комісар ВМФ Микола Герасимович Кузнєцов перебував на своїй посаді з першого до останнього дня війни. У його підпорядкуванні - чотири флоти. Командувачі всіх чотирьох флотів не були змінені протягом всієї війни. Це показник того, що у Сталіна до флоту претензій не було.

Але ось з'явився Жуков. І косить усіх підряд. Флотів було чотири. Він побував на двох, готувався побувати і на двох інших.

Розгром флоту було розпочато з самого верху. Через багато років Адмірал флоту Радянського Союзу М. Г. Кузнєцов писав у ЦК: «15 лютого 1956 року я був викликаний колишнім міністром оборони, і протягом 5-7 хвилин, у винятково грубій формі, мені було оголошено про рішення знизити мене у військовому званні і звільнити з армії без права на відновлення. Після цього мене ніхто не викликав для формального звільнення. Якийсь представник управління кадрів (навіть без мене) приніс і залишив на квартирі звільнювальні документи. ... Не будучи абсолютно обізнаним у причинах свого покарання, я просив ознайомити мене з документами, що мене стосуються, але так і не отримав можливості». («Красная Звезда» 21 травня 1988 року)

Кузнєцов продовжує: «Мене намагалися буквально розчавити. Без виклику до керівництва країни, без дачі пояснень і навіть без надання документів про моє звільнення я був відлучений від Військово-Морського флоту. Маршал Жуков у грубій, властивій йому формі оголосив, що я знятий з посади, понижений у званні до віце-адмірала. На моє запитання, на підставі чого і чому це зроблено без мого виклику, він, усміхнувшись, відповів, що це зовсім не обов'язково.» («Красная Звезда». 24 липня 1999)

Микола Герасимович Кузнєцов ще в 1939 році був призначений народним комісаром Військово-морського флоту. В цей час Жуков був усього лише комдивом. Кузнєцов вступив у війну народним комісаром ВМФ і завершив війну на цьому ж посту. У нашій історії тільки три людини мали звання Адмірала флоту Радянського Союзу. Кузнєцов - перший з них. Адмірал флоту Радянського Союзу - це повна аналогія армійського звання Маршал Радянського Союзу.

Але порівнювати Кузнєцова та Жукова навіть непристойно. Кузнєцов був освіченою людиною. Він закінчив Військово-морське училище і Військово-морську академію. Досить сказати, що Микола Герасимович Кузнєцов вільно володів англійською, німецькою, французькою та іспанською мовами. Ану по наших сучасних генералах і адміралах пройдемося: у кого з них чотири іноземні мови?

А освіта Жукова - нижча. Так і записано в автобіографії. Чотири класи школи та кавалерійські курси, де Жукова вчили шаблею махати. Російською мовою Жуков володів слабо, умів звертатися на «ви» тільки до вищих. Він вільно розмовляв тільки матірно-командирською говіркою. «Жуков так посміхнувся, подивився на мене і реагував російською словесністю досить міцного концентрату і різкого змісту.» (Н. С. Хрущов. «Огонек» 1989 № 34, стор 10)

Жуков виганяє зі Збройних сил Кузнєцова, який дорівнює йому за військовим званням. Нехай кожен сам уявить, що ховається під терміном «у винятково грубій формі». Жуков виганяє Кузнєцова, скинувши у військовому званні на три щаблі. Якщо на вигнання зі Збройних сил Адмірала Флоту Радянського Союзу Жуков витратив «5-7 хвилин», тоді наше припущення підтверджується: на вирішення долі якихось генерал-майорів і контр-адміралів він не міг витрачати більше часу.

Донька видатного полководця ХХ століття Елла Георгіївна оповідає: «Тато був довірливим і навіть сентиментальним». («Магазин». 16 вересня 1999, стор. 37) Що правда, то правда. Сентиментальності Жукову не позичати. Його сентиментальність всесвітньо відома. Люди жуковского складу завжди сентиментальні. Жахливо сентиментальним, приміром, був райсхфюрер СС Гіммлер. Одного разу при відвідуванні концтабору він навіть знепритомнів. Побачене в таборі уразило ніжну душу райхсфюрера. Поле цього Гіммлер більше ніколи не відвідував подібних установ. Він ними керував з кабінету.

Настільки ж зворушливо сентиментальним і був і Жуков Георгій Костянтинович. Коли справа стосувалася власної кар'єри, великий стратег був не просто сентиментальним, він був плаксиво-слинявим. І це ріднить Жукова з Гіммлером. Правда, була й відмінність. Коли справа стосувалася долі бойових товаришів, з якими Жуков пройшов війну, сентиментальність змінювалася грізною величчю. Жуков не падав у непритомність, коли рвав погони і лампаси з бойових генералів і адміралів, коли рубав шашкою російських селян у Тамбовській губернії, коли спалював села і топив заручників у болотах, коли підписував накази про масові розстріли і депортації десятків мільйонів людей.