Різун Богданович - Беру свої слова назад

До речі сказати, в 1945 році основною ударною силою Червоної Армії на Далекому Сході була 6-а гвардійська танкова армія. Танків в ній було менше, ніж у 6-му мехкорпусі в 1941 році, - 1019. Цієї кількості вистачило для нанесення нищівного удару по японських військах у Маньчжурії. Розгром японських військ в 1945 році - найблискучіша, найстрімкіша, найризикованіша і найкрасивіша операція в історії військового мистецтва, - ривок від радянського кордону до океану на 1100 км за 11 днів через безводну пустелю, непрохідний (теоретично) гірський хребет Великий Хінган і рисові поля. Так от, у 6-ї гвардійської танкової армії в серпні 1945 року аж ніяк не всі танки були новітніми. У складі цієї армії було 110 «застарілих» Т-26 і 31 БТ-7.

У 1941 році 6-й мехкорпус 10-ї армії міг цілком зробити щось подібне проти Німеччини, адже ні пустель, ні гірських хребтів, ні рисових полів перед ним на шляху до океану не було.

Заперечують, що все це так, але ось 13-й механізований корпус 10-ї армії був не до кінця вкомплектований: у ньому було «всього лише» 294 танки, 34 бронеавтомобілі, 144 гармати і 148 мінометів. Згоден. Але й одного 6-го мехкорпусу з його непробивними КВ було достатньо для того, щоб проламати німецький фронт, перерізати шляхи постачання, розчавити штаби, розорити тили, перекинути аеродроми. А 13-й мехкорпус - це допоміжна міць. Його можна було поповнити в ході боїв. Так завжди на війні й робилося: якщо є голова і скелет дивізії, корпуси чи армії, то їх швидко доповнюють складовими частинами, що прибувають з тилу. За кілька днів.

Слабкість 10-ї армії лежала зовсім в іншій площині.

Ця армія знаходилася на вістрі клина, врізаного у ворожу територію. Уже в мирний час 10-а армія з трьох боків була оточена німецькими дивізіями. Далеко позаду на її флангах біля основи клину перебували відносно слабкі армії: 3-я генерал-лейтенанта В.І. Кузнєцова правіше, 4-а генерал-майора А.А. Коробкова - лівіше. Позаду 10-ї армії - 13-а армія, але вона - у стадії формування.

Слабкість флангових армій - відносна. Це тільки за радянськими стандартами, тільки в порівнянні з центральною 10-ю армією їх можна вважати слабкими. На прикладі 4-ї армії ми бачили, що для відбиття нападу сил було достатньо. Справа в тому, що сили флангових армій, так само як і центральної 10-ї армії, були зібрані в ударні угруповання, а не розгорнуті уздовж кордону.

Слабкість 10-ї армії була в тому, що її аеродроми були винесені до самого кордону, а на аеродромах - щільними масами новітні літаки МіГ-3. У найслабшому полку - 91 винищувач, включаючи 68 новітніх. В інших полках - більше сотні винищувачів у кожному. Уявіть сто винищувачів на одному льотному полі та підрахуйте, скільки часу потрібно на зліт такого полку з одної злітної смуги. До цього додайте наказ Жукова: на провокації не піддаватися! Не випускайте з уваги: за порушення наказу — розстріл.

Якщо льотчик у повітря не підніметься, йому нічого не загрожує. Якщо підніметься і буде відбивати напад противника, тоді або німець зіб'є, або чекіст після повернення на аеродромі пристрелить. Щоб не кортіло на провокації піддаватися.

Слабкість 10-ї армії полягала в тому, що її дивізії знаходилися біля самого кордону, але не мали права займати оборонні рубежі. Слабкість полягала в тому, що патрони і снаряди були на складах. Під охороною. Слабкість полягала в тому, що в танках за наказом Жукова не дозволялося мати боєкомплект.

10-а армія була підставлена під розгром. Удар був нанесений по її аеродромах, штабах і складах. А удар танками - не по ній, а по флангових арміях - по 3-й і 4-й. Гот і Ґудеріан обійшли 10-у армію з двох боків і замкнули кільце оточення позаду неї.

4-а армія на лівому фланзі Західного фронту була розгромлена 22 червня 1941 року. Але це, як бачимо, не кінець трагедії, а початок. Від воріт країни - Бреста - через Барановичі, Мінськ, Смоленськ на Москву йде головна стратегічна залізнична магістраль. Всі її станції і полустанки були забиті радянськими ешелонами з пальним, боєприпасами, продовольством. Уздовж цієї магістралі наступав Ґудеріан. І брав трофеї. В районі Барановичів, як ми пам'ятаємо, його чекав подарунок - 480 гаубиць-гармат МЛ-20 із запасом снарядів, але без розрахунків і без тяги. Тут не гріх знову згадати й геніального планувальника, і крики про «одну гвинтівку на трьох». Тих, без гвинтівок, якщо такі дійсно були, треба було до гармат ставити. Але геніальний стратег до цього не додумався.

Але не це головне. В районі Барановичів на станції Обуз-Лісна перебував таємний командний пункт Західного фронту. Ґудеріан взяв Барановичі 27 червня. Після цього управління Західним фронтом було остаточно втрачене. Шлях на Мінськ був відкритий. У районі Мінська зустрілися 2-а танкова група Ґудеріана і 3-я танкова група Гота, відрізавши шляхи постачання та відходу. В кільці виявилися надпотужна 10-а армія, залишки й осколки 3-ї, 4-ї та 13-ї армій, кілька окремих корпусів і дивізій, словом - весь Західний фронт. Противником було взято в полон 324 000 радянських солдатів і офіцерів, захоплено 3332 танки і 1809 гармат. Крім того, незліченна кількість автомашин, тракторів, коней, запасних частин, продовольства, інженерного майна, палива, кулеметів, мінометів, гвинтівок і автоматів, боєприпасів, паровозів, вагонів, телефонного кабелю, мільйони пар чобіт, сотні тисяч шинелів і плащ-наметів, десятки госпіталів з повним комплектом медичного майна і багато всього іншого. І це не рахуючи знищених літаків, танків і гармат, спалених штабелів і підірваних сховищ, не рахуючи тих, хто загинув, і тих, які розбіглися по лісах.