Різун Богданович - Беру свої слова назад

А тут і сам він на дроті: як?! Ви ще не знаєте, що мені маршала надали за видатну перемогу на Синявінських висотах? Сидіть там!

У кар'єрі Жукова це аж ніяк не єдиний випадок, коли він спочатку рапортував, а потім за будь-яку ціну підганяв дійсне під бажане.

У Берліні великий стратег видав переможний наказ про взяття Райхстагу. Про це негайно на весь світ повідомило московське радіо. В наказі Жуков розписав деталі бою в коридорах і залах. Наказ був підписаний у момент, коли притиснута вогнем радянська піхота лежала на підступах до Райхстагу. Наказ був підписаний до того, як перший радянський солдат зумів переступити поріг на вході. До цього епізоду ми ще повернемося.

Головний маршал авіації А.Є. Голованов: «Якщо б він матом крив, - це добре, це звичайним було на війні, а він намагався принизити, розчавити людину. Пам'ятаю, зустрів він одного генерала: "Ти хто такий?" - Той доповів. А він йому: "Ти мішок з лайном, а не генерал!"... Жукову нічого не варто було після розмови з генерал-лейтенантом сказати: до побачення, полковник!» (Ф. Чуєв. Солдати імперії. С. 316).

У Жукова так: кого може, розстріляє. Кого не може розстріляти, над тим знущається. Не треба думати, що ось він тільки над капітанами знущався або скидав на підлогу карти, змушуючи начальника інженерних військ фронту повзати перед ним навкарачки. Не треба думати, що він генералами обмежувався. Над Маршалом Радянського Союзу він теж знущався. Першим до Берліна вийшов Маршал Радянського Союзу Рокосовський, який командував 1-м Білоруським фронтом. Рокосовський був зразком полководця. Він вийшов зростом і обличчям. І доблестю військовою. І особистою хоробрістю. І талантом. А прізвищем не вийшов. Тому на самому фініші війни йому - зниження. Не могла людина з польським прізвищем брати Берлін. На місце Рокосовського товариш Сталін поставив Жукова...

Рокосовський запитав Сталіна: за що така немилість?

Сталін: тут політика. Мовляв, не ображайся.

Жуков, приймаючи 1-й Білоруський фронт у Рокосовського, влаштував бенкет. Абсолютно ясно, що організатором був не Рокосовський, йому нічого було святкувати.

Розповідає артист Борис Січкін:

«Я прекрасно пам'ятаю бенкет з приводу передачі командування нашим фронтом з рук Рокосовського Жукову. Наш ансамбль виступав на цьому вечорі. На узвишші стояли два потужних крісла, на яких сиділи обидва маршали... В ансамблі працював солістом хору Яша Мучник... Після його виступу Жуков покликав його до себе й, посадивши поруч, на місце маршала Рокосовського, весь вечір не відпускав. Яша боязко намагався щось сказати маршалу, але Жуков заспокоював Яшу:

– Не хвилюйся, сиди спокійно, нехай він погуляє.

Солдат-єврей Яша Мучник весь вечір просидів на троні замість Рокосовського з прославленим маршалом Георгієм Костянтиновичем Жуковом»

Борис Січкін у захваті: ось як Жуков любив і поважав єврейський народ!

А на мій погляд, любов і повагу до єврейського народу можна було висловити з іншого приводу і в іншій обстановці. Тут не про любов і повагу мова. Тут мова про свідоме і публічне приниження маршала Рокосовського. Він прорвався до Берліна першим, а Жуков прийшов на все готовеньке, на завершальний етап, щоб зірвати лаври. І Жукову в цій обстановці поспівчувати б Рокосовському: не моя, мовляв, Костя, вина, не я на твоє місце переможця напросився, так Господар вирішив. Ти вивів фронт до Берліна, історія цього не забуде, а мені випадає прапори розвішувати, писати переможні реляції, приймати капітуляцію і сверлити дірки для орденів.

Але не так поводиться Жуков. Йому треба втоптати Рокосовського у бруд. При всьому чесному народі.

З часів найдавніших цивілізацій у всіх племен на званому бенкеті виняткову увагу надавалося розсаджуванню гостей. І у нас на Русі, чи то весілля сільське, чи то царські палати або тюремна камера, - увага місцем: ти - на троні, ти - з правої руки, ти - з лівої, ти - в хаті на покутті, ти - на нарах біля віконця, ти - біля параші, а ти, сука, під нари лізь. І ось Жуков на маршальське місце садить блазня. Не в національності тут справа. Танцювали б на тій пиятиці цигани або чукчі, Жуков їм би свою любов і повагу демонстрував. Тому як місце видатного полководця Маршала Радянського Союзу Рокосовського Костянтина Костянтиновича треба було кимось зайняти. Щоб йому сісти нікуди було. Щоб доблесний маршал «погуляв» без місця.