Різун Богданович - Беру свої слова назад

Наведені факти, як і дані невтішні епітети своїм героям, залишилися б на письменницькій совісті автора, якби за всім цим не стояли питання більш серйозні, що мають безсумнівне політичне значення.

Буржуазні фальсифікатори історії - наші ідеологічні противники всіляко намагаються підкреслити саме цю думку, що Велика Вітчизняна війна була виграна росіянами не за рахунок переваги Радянських збройних сил, не в силу глибокого патріотизму радянського народу, не завдяки перевазі та незламності радянського соціалістичного ладу, а під загрозою розстрілу і страху за своє життя. Що радянські воєначальники домоглися успіху в тій чи іншій операції не завдяки своїй оперативно-стратегічній майстерності, а в результаті багаторазової переваги сили військ, особистої жорстокості, принесення непотрібних безглуздих жертв.

У читача може виникнути враження, що у нас не було військово-польових судів, які судили за ті чи інші злочини, а існувало самоуправство воєначальників, які без всякого суду і слідства розстрілювали підлеглих. Незрозуміло, з якою метою А. Чаковський пропагує цю брехню? Така пропаганда, безумовно, шкідлива і грає на руку нашим ідеологічним противникам.

Це тим більше дивно, що сцени й діалоги між німецько-фашистськими воєначальниками, які наводяться в книжці, написані зовсім в іншому тоні. В порівнянні з радянськими командувачами фашисти подані як виховані та інтелігентні люди. Подібний контраст викликає природне здивування...".

Далі стратег пише, що здивований позицією журналу «Знамя», який публікував уривки з роману Чаковського. Чому ж редактори не порадилися зі стратегом? Ось він би, геній військового мистецтва, і розповів би, що домагався виконання наказів не особистою жорстокістю, не загрозою розстрілу, а переконанням, особистим прикладом, волаючи до почуття патріотизму.

Свій донос великий полководець завершив так: «Вважаю, що попереднє ознайомлення з цим твором колишніх командувачів військ на Ленінградському фронті принесло б безперечну користь і допомогло б автору А.Б. Чаковському уникнути грубих ідеологічних помилок і спотворень історичної правди».

Лист великого військового мислителя повністю опубліковано у збірнику «Георгій Жуков. Стенограма жовтневого (1957 р.) пленуму ЦК КПРС та інші документи» (С. 566-568).

Витівка Чаковського обурлива. Як можна було написати, що Жуков комусь одного разу пригрозив розстрілом, якщо в мемуарах Жукова, у цій найправдивішій книжці про війну, немає ні слова ні про розстріли, ні про погрози розстрілу?

Однак перед тим як копати Чаковського за пособництво буржуазним фальсифікаторам, давайте звернемося до документів. Ні, ні. Не до якихось там абсолютно таємних, а до тих, які опубліковані та всім доступні. Ознайомившись лише з одиничними зразками з багатьох сотень, ми робимо абсолютно неминучий висновок: Чаковський істину спотворив і перекрутив. Портрет Жукова треба писати зовсім іншими фарбами. Отже, документи:

«Бойовий наказ військам Ленінградського фронту 17.9.41

...за залишення без письмового наказу військової ради фронту і армії зазначеного рубежу всі командири, політпрацівники і бійці підлягають негайному розстрілу...

Командувач військ ЛФ Герой Радянського Союзу генерал армії ЖУКОВ.

Член Військової ради ЛФ секретар ЦК ВКП (б) ЖДАНОВ.

Начальник штабу ЛФ генерал-лейтенант Хозін».

Цей документ опублікований у 1988 році (ВІЖ. No 11. С. 95).

Ось так Жуков переконував, так волав до почуттів бійців і командирів. І ніякого тут тваринного страху. Патріотизм в чистому вигляді.

Ось ще наказ. Через два дні.

«АБС. ТАЄМННО.

НАКАЗ

військам Ленінградського фронту

No 0040

м. Ленінград 19 вересня 1941 р.

...Військова рада Ленінградського фронту НАКАЗУЄ командирам частин і Особливим відділам розстрілювати всіх осіб, що кинули зброю і пішли з поля бою в тил. Військовим Радам армій, командирам, комісарам дивізій, полків і політорганам роз'яснити цей наказ всьому особовому складу військових частин.

Наказ розіслати до командирів і комісарів полків включно.

Командувач військ ЛФ Герой Радянського Союзу генерал армії ЖУКОВ.

Член Військової ради ЛФ секретар ЦК ВКП (б) ЖДАНОВ.

Начальник штабу ЛФ генерал-лейтенант Хозін».

Документ вперше опублікований у журналі «Історія Петербурга» (2001. No 2. С. 85, з посиланням на Архів штабу ЛенВО, фонд 21, опис 44 917, справа 1, аркуш 16).

На тій же сторінці опубліковано інший, на цей раз нетаємний наказ Жукова про розстріли. Він підписаний того ж дня - 19 вересня 1941 року. Але це вже про інші розстріли, які днем раніше були приведені до виконання. І тут же ще один наказ - від 21 вересня. І знову про розстріли. Теж підписаний Жуковом. Це не загрози розстрілом, а інформація для роздумів про те, що здійснено напередодні.