Різун Богданович - Беру свої слова назад

За Карповом пішов Н. Яковлєв. Він теж розповів про дві танкові дивізії і підбив: «Назрівав генеральний штурм» (Н.Н. Яковлєв. Маршал Жуков. С. 90).

Ні, дорогі товариші. Не назрівав генеральний штурм. І якщо ви на цьому наполягаєте, то потрудіться назвати номери тих німецьких танкових дивізій, наступ яких Жуков нібито відбивав 14 вересня 1941 року.

Якщо німецькі війська і здійснювали атаки біля Ленінграда, то мета їх в іншому - поліпшити тактичне становище, стиснути фронт оточення, головне - відволікти увагу від станції Мга, від Любані, Чудово і Тосно, дати можливість окопаним там німецьким військам намертво закріпитися. Від того, що Жуков на цьому напрямку діяв мляво, німецькі війська отримали можливість закріпитися так, що утримали ці міста, станції і залізниці до лютого 1944 року.

Заперечать: кожен вважає себе стратегом, бачачи бій здалеку! Легко нам зараз міркувати. Заднім розумом усі ми міцні. А як було Жукову в той час рішення приймати!

Згоден: рішення на війні приймати нелегко. Трапляються ситуації, коли треба робити одне, а стратеги роблять зовсім інше. Але про це не треба замовчувати. Не треба з Жукова ліпити генія. Треба чесно визнати: у вересні 1941 року в Ленінграді, замість того щоб не дозволити противнику зміцнювати оборону навколо міста, Жуков займався зовсім іншою справою: готував відбиття штурму, який німецьким командуванням не готувався і не планувався.

І ще потрібно визнати ось що. Даних про підготовку штурму не було ніяких, а дані про те, що противник задумує блокаду, були вичерпними. Але Жуков не повірив розвідці.

Більше того, начальник Розвідувального відділу штабу Ленінградського фронту комбриг П.П. Євстигнєєв доповів: німецькі танки відходять. З цього випливав лише один висновок: штурму не буде. Перед штурмом величезного міста угруповання військ треба посилювати, а Гітлер його послаблював.

З яких джерел розвідка Ленінградського фронту черпала відомості?

З багатьох.

Перш за все - доповіді з переднього краю. У кожному полку - штаб. В кожному штабі - начальник розвідки полку. Кожен день він вимагає від командирів батальйонів доповіді про обстановку: де з'явилася нова мінометна батарея, а де вона замовкла, де проявила себе нова протитанкова гармата, де противник копає землю і тут же її маскує, а де копає відкрито, де виблискують лінзи біноклів, де в'ються димки... І вимагає уточнень: дим від багаття, з труби бліндажа або від польової кухні?

Полкова розвідка дивиться, слухає, нишпорить по ворожих тилах. Начальник розвідки полку вимагає від командирів батальйонів організації цілодобового спостереження і підслуховування противника. Він вимагає направляти в тил противника розвідувальні групи і дозори. Крім того, в підпорядкуванні начальника розвідки полку - власний розвідувальний взвод, укомплектований хвацькими хлопцями. А то й ціла рота. Ці можуть притягти ворожого солдатика, а то й офіцерика. Це вже гідне джерело інформації.

А в артилерійських полках - розвідники в кожній батареї, у взводі управління. І в кожному дивізіоні. І в командира полку - теж. З усіх полків у штаби дивізій струмочками стікається інформація. І обробляється.

У штабі кожної дивізії - теж розвідник сидить. У того вже штат. І в підпорядкуванні - вже точно ціла розвідрота. Вона теж по тилах нишпорить.

Стрілецькі корпуси до того часу розформували. Зате сформували безліч бригад. Бригада більша за полк, але менша від дивізії. Відповідно засобів розвідки у бригаді менше, ніж у дивізії, але більше, ніж у полку. Над бригадами і дивізіями - штаби армій. А в тих штабах - розвідувальні відділи. В їх підпорядкуванні потужні сили розвідки - і радіоперехоплення, і звукометрична розвідка, власні диверсанти, інформаційна робота на відповідному рівні та інше всяке, аж до власної як інформаційної, так і диверсійної агентури. Над ними - розвідувальний відділ штабу фронту. Він координує дії всіх нижчих, обробляє потоки інформації, крім того, має власні сили і веде розвідку самостійно у всьому діапазоні - від закидання агентури і груп глибинної розвідки до пеленгації і фотодешифрування.

І ось настає момент, коли аналітики-інформатори звертають увагу на дивну річ: у всіх доповідях з полків, бригад, дивізій і армій більше не згадуються німецькі танки. Вони пропали. А що каже радіорозвідка? Вона підтверджує: ось працювала радіомережа танкової дивізії, але замовкла. І тут теж - замовкла. Тільки тут продовжує працювати радіомережа 3-ї танкової дивізії. Але це явне обдурювання: за всіма ознаками дивізія пішла, а радистів поки залишили на місці. Але нас вже не проведеш. Є ознаки, за якими досвідчені радіорозвідники безпомилково розкривають такі хитрощі. А що авіація каже? Авіація підтверджує.