Володимир Різун - Кузькіна мать - хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

Люблю велику картину Маковського «Крах банку». В залі збанкрутілої фінансової установи пані щось доводить поліцейському, обурений генерал намагається вилити обурення своїй молоденькій дружині, крамарюга, скрушно похиливши голову, змирився з думкою, що все скінчено, все втрачено. А в куточку моторний чепурун з правління банку, злодійкувато озираючись, швидко ховає у внутрішню кишеню якісь папери.

Ця картина намальована за сто років до краху Радянського Союзу. Але вона точно відбиває всього, що сталося за часів правління моторного чепуруна: люди вклали гроші в банк (в державний банк!), банк розорився, грошики пропали в глибоких кишенях керівництва.

Горбачов пограбував свій народ на мільярди. Причому пограбував двічі.

Перший раз: запропонував покласти гроші в банк і не повернув їх.

Другий раз: залишив без грошей тих, хто державі не вірив, гроші в державному банку не зберігав, а тримав під матрацом.

Обмін грошових знаків раптовий. На обмін три дні. Але обміняти можеш тільки малу суму. А рештою можеш обклеювати стінки в нужнику. Вони більше не приймаються.

А якщо ти геолог у пустелі, як ти гроші старого зразка на нові поміняєш? А якщо ти в поїзді з Владивостока сім діб трясешся? А якщо ти капітан атомного підводного човна, в океані супостата ядерною міццю лякаєш? А якщо ти офіцер, на Тоцькому полігоні навчання проводиш? А якщо ти космонавт у космічному польоті? А якщо ти ракетник у шахті на бойовому чергуванні? А якщо ти актор на зйомках фільму?

Відповідь у Горбачова одна: плакали ваші грошики. Я ж свої обміняти зумів.

Уявіть, що ви виконали роботу, замовник з вами розплатився, а потім оголосив, що гроші, які він вам дав, фальшиві. Саме так Горбачов вчинив з народами Радянського Союзу: ті гроші, які його уряд друкував і якими платив народу, оголосив непридатними, нічого не вартими папірцями. Горбачов і його уряд грошики в народу вкрали, поцупили, стибрили.

Повторю сто тисяч разів: Радянським Союзом правили дурні та злочинці. Пояснюю свою думку на прикладі улюбленого Заходом Горбачова. Очевидно: Горбачов - злочинець, бо підписавши указ про грошову реформу, він пограбував свій народ. До цього додам: ще й дурень. Прикинемо: хто після таких фінансових фінтів збереже йому вірність? Хто його підтримає? Чи довго йому після того в Кремлі сидіти?

Одного разу я чув похвалу Горбачову: говорили, що він нібито припинив холодну війну.

Він її не припинив, а програв, розваливши своїм «наймудрішим» керівництвом країну, пограбувавши її народ і кинувши на поталу іншим, ще більш лютим і хижим грабіжникам.

Але мені хочеться вірити: якщо світ знову опиниться біля небезпечної межі, серед нас знову знайдуться герої, які врятують його від загибелі.

Бристоль, 11 червня 2011 року.

Народитися мене випало на Далекому Сході в 1947 році. Дитинство пройшло в далеких і дуже навіть далеких гарнізонах - Барабаш, Янчиха, Слов'янка, знову Барабаш, Рязанівка... І було там все, що потрібно людині для повного щастя: самохідні гармати СУ-76 і СУ-100, зенітні гармати 52-К, бронетранспортери БТР-40, БТР-152 і навіть БТР-50П, гаубиці М-30 і Д-1, артилерійські тягачі, танки ПТ-76 і ще багато-багато всього різного, включаючи кинуті укріплені райони по всьому узбережжю Тихого океану.

В Барабаші стояла дивізія, у Слов'янці - теж, тому школи там були великі, а в Рязанівці у нас була одна вчителька на всі чотири класи. Вона ж була і директором школи, і прибиральницею. В одній кімнаті сидів і перший, і другий класи, потім, у другу зміну, в тій же кімнаті - третій і четвертий. По п'ять-шість хлопців у кожному класі. Вчителька вела половину уроку з першим класом, другу половину уроку - з другим, а після обіду першу половину уроку - з третім класом, другу - з четвертим.

У вересні 1957 року мого батька після 12 років служби на Далекому Сході перевели в Київський військовий округ. У Конотопі ми жили на вулиці Гарматній, тобто на Пушкарській чи Артилерійській, якщо російською мовою перекласти. Навчався я у школі № 8. Перші чотири класи - п'ять різних шкіл. Коли ми виїжджали з Рязанівки, вчителька вирвала листок із зошита і написала довідку: «Володя Різун за вересень отримав відмінні оцінки з таких-от предметів...» Печатки в неї, ясна річ, не було. Чисто конкретно: фількіна грамота. І тоді батько у штабі засвідчив цей документ печаткою 72-го гвардійського Порт-Артурського ордена Олександра Невського мінометного полку.