Марк Фалкс - Звільни свого внутрішнього римлянина

Нас не мусять дивувати негаразди, що їх посилає фатум. Людям на роду написано страждати від лиха та нещастя. Багато хто боїться смерті. Та в будь-якому разі смерті не уникнути. Дехто навіть залишив Кампанью після виверження Везувію і стверджував, що ніколи більше туди не повернеться. Ці люди, напевно, втратили глузд, якщо вважають, що у світі є безпечні куточки. Усі землі живуть за однаковими божественними законами. Фатум ходить по колу і врешті-решт повертається туди, де давно не бував.

Мудрі люди не бояться фатуму. Якщо вам притаманна справжня мудрість, то ви знаєте, що майно, влада і навіть власне тіло належать вам тільки тимчасово. Та мудрим відомо також, що їхнє життя не є безглуздим саме через те, що воно належить не їм. Усе, чим вони володіють, видане їм у довірче управління і має бути поверненим богам за першою вимогою. Вони виконують свої обов’язки так, як чоловік благочестивий і добросовісний піклуватиметься про майно, довірене йому в управління. Коли настане час його повертати, він не почне скаржитися або нарікати на долю, а просто скаже: «Дякую за все, чим володів і що, доки це було моїм обов’язком, примножував, а тепер повертаю добровільно». Тож коли природа зажадає вашого життя назад, скажіть їй так: «Візьми мій дух, який зараз є міцнішим, ніж у той момент, коли ти мені його дала». Хіба ж важко повернутися туди, звідки ви прийшли?

Неможливо правильно жити, якщо не знаєш, що таке — правильно померти. Нам видаються бридкими гладіатори, які відчайдушно намагаються врятувати своє життя боягузливими викрутасами, але ми любимо тих, хто виявляє хоробрість, що межує з повною безрозсудністю. Так само й боги швидше схильні терзати й убивати тих із нас, хто чіпляється за своє життя. Наші життя — це гладіаторські ігри богів. «Чому, — запитують вони, — я маю щадити тебе, боягузливе створіння? Тобі дістанеться більше ударів і ран саме тому, що ти не вмієш підставити горло під меч». Сміливому ж вони кажуть: «Ти, хто приймає удари не ховаючись і не затуляючись руками, проживеш довше і помреш швидше та легше».

Нещастя ранить лише тих, хто на нього не чекає і не готовий до зустрічі з ним. Тим, хто думав тільки про щастя і сподівався лише на нього, скорбота може здатися нестерпною. Ми бачимо, що оточуючий світ наповнений бідами. Навіщо ж дивуватися, якщо яка-небудь із них уразить і нас? Коли лихо сталося, зміцнювати дух уже пізно. Зрозумійте, що життя є скороминущим, і хай би якими багатими, здоровими чи могутніми ви були зараз, цьому скоро настане кінець. Хіба не був Юлій Цезар убитий в зеніті свого володарювання? А цар Югурта, який наводив на римлян жах, хіба не зазнав він поразки того ж року? А скільки ще царів і цариць пройшло повз нас полоненими у наших тріумфальних процесіях? У цьому мінливому світі готуйтеся до того, що все, що може з вами статися, неодмінно станеться. У потрібну хвилину така готовність дасть вам силу вистояти.

Нам не дано знати, скільки років боги дозволять нам ходити по цій землі. Навіть зараз, коли ви це читаєте, ваше життя наближається до кінця. Тому живіть теперішнім, ловіть кожну мить і дійте прямо зараз, аби зробити своє життя кращим. Дух саморозвитку, що спрямовується з волі богів, є коренем будь-якого справжнього успіху. Жодна людина не в змозі досягти успіху самотужки, але надмірна допомога інших людей послаблює її власний дух, бо тоді їй нічого не треба робити самій. Надлишок сторонньої допомоги перетворює вас на безпорадного. Характер людини виковується тисячами непомітних впливових факторів — родини, життєвого досвіду, книжок, друзів, сусідів і ворогів. Але хай би яким великим був їхній вплив, цілком зрозуміло, що ви самі маєте бути активним творцем свого щастя та успіху.

Керуйтеся повчаннями цієї книжки, тоді й ви зможете досягнути найкращого, що здатен дати Рим: стати шанованою людиною, яка має вдосталь вільного часу і чималий прибуток від великих маєтностей. У вас буде велике господарство, багато слухняних дітей і рабів. Ви дізнаєтесь, як розвинути в собі здорові звички, виховати гарні манери та невимушеність, навіть якщо не купаєтеся в розкоші. Витривале та мужнє серце приверне до вас прихильність богів. Ви почнете надихати своїх послідовників чесністю, шляхетністю і непохитною твердістю. А найголовніше — ви будете готовими пожертвувати всім заради блага Рима.

Заключна частина повчань Фалкса базується на цілій низці філософських творів. У ній, перш за все, відбився стоїцизм Сенеки, чию смерть описує Фалкс (відповідно до викладу Тацита в його «Анналах», 15; див. також трактат Сенеки «Про спокій душі» і «Листи», 70). Римські аристократи в період імперії полюбляли порозмірковувати на ці теми; особливо відомий цим імператор Марк Аврелій, який написав приблизно в такому ж дусі збірку своїх праць «Роздуми». Ця прагматична філософія, можливо, почасти відбиває душевну стійкість, яку традиційно приписують римлянам і яка була запозичена в греків. Стоїцизм, підвалини якого заклав грецький філософ Зенон, багато в чому являв собою спосіб життя в єднанні з природою, коли важливо те, як ви робите, а не те, що ви стверджуєте чи заперечуєте. Популярність стоїцизму з проповідуваними ним пасивним і відстороненим прийняттям усього, що посилає фатум, можливо, була спричинена втратою вищими колами римського суспільства впливу в державі після того, як реальна влада перейшла до імператорів. Та й дійсно, що ще їм залишалося за Нерона з його химерами?