Марк Фалкс - Звільни свого внутрішнього римлянина

Про дітонародження написано стільки нісенітниць! Нещодавно я натрапив на дуже смішну книжку, у якій описувалось, як вагітніють на Місяці. У ній говорилося, що немовлят там виношують не жінки, а чоловіки. Власне кажучи, там писалося, що на Місяці чоловіки одружуються з чоловіками, а слова «жінка» ніхто навіть і не знає. Юнаки, котрим іще не виповнилося двадцять п’ять років, виконують роль дружини, а досягнувши цього віку, перетворюються на чоловіків. Через відсутність матки вони виношують дітей у литці. Після зачаття литка починає рости. У належний день ногу розрізають, розкривають і дістають звідти дитину, причому завжди мертву. Щоб оживити немовля, його залишають під вітерцем із відкритим ротом. Але наведений спосіб не є єдиним шляхом появи на світ нових людей. На Місяці ще є чоловіки, яких називають деревогоцами; вони з’являються на світ так. У дорослого деревогоца відрізають праве яєчко й закопують у землю. Із нього виростає величезне дерево з людської плоті, схоже на гігантський прутень, тільки з гілками та листям, яке потім дає плоди, за розміром подібні до гарбузів. Коли ті плоди достигають, їх ретельно збирають, і потім із них виходять на світ нові чоловіки. У тій книжці також розповідалося, що місячні жителі мають штучні частини тіла зі слонової кістки, а якщо чоловік є дуже бідним, то з простого дерева. І саме ті штучні частини тіла використовуються для статевих зносин. Ось таке сміховинне оповідання — хочете вірте, хочете ні.

Щоб завести дитину, зовсім не обов’язково її народжувати. Іще до того, як моїй дружині вдалося завагітніти, я купив дитину в жінки, котра більше не мала засобів для утримання дочки й запропонувала її мені. Немовля мало здоровий вигляд, і я потурбувався про те, щоб його мати підписала договір, у якому відмовлялася від будь-яких претензій щодо своєї дитини в майбутньому, якщо тільки не відшкодує мені всіх витрат на її утримання та виховання. Проте невдовзі моя дружина завагітніла, і ми більше не потребували тієї дівчинки, тож я віддав її одній із рабинь, аби та виховала її як власну дочку. Так воно й було, доки дитина не померла від лихоманки, не досягнувши й дев’ятирічного віку. Добре, що моя дружина не встигла прикипіти душею до дівчинки й, отже, не була надто засмучена через смерть тієї дитини.

Ясна річ, ви не захочете залишати кожне немовля, яке ваша дружина приведе на світ. Немовля робиться людиною тільки на восьмий або дев’ятий день свого життя: тоді воно одержує ім’я і батько приймає його в родину. До цього моменту батько має ухвалити рішення про те, житиме воно чи ні. Діти обходяться дорого, і ви як глава сім’ї зобов’язані стежити за тим, щоб у родини вистачило ресурсів на нормальний рівень життя. Бажано мати трьох або чотирьох дітей, позаяк нікому не дано знати, коли доля захоче поцупити у вас одну дитину чи навіть двох. Ті з них, хто доживе до зрілого віку, природно, потурбуються про вас у старості й успадкують від вас родове ім’я. Тож коли дружина народить дітей більше, ніж потрібно, накажіть їй залишити зайве немовля на міському звалищі або на узбіччі дороги. Ваше рішення, найімовірніше, залежатиме від того, ким виявиться новонароджена дитина: хлопчиком або дівчинкою, позаяк зайві хлопчики ніколи не завадять, а дівчатка спричиняють повсякденні витрати. Окрім того, настане день, коли їм іще доведеться давати й посаг. Одного разу я був змушений наказати своїй дружині виконати цей безрадісний обов’язок. Дівчинка народилася здоровою, але під таким несприятливим поєднанням зірок, що виховувати настільки злощасну дитину просто не мало сенсу, особливо враховуючи той факт, що ми вже мали двох дочок. Хоча й із неохотою, я звелів дружині звільнити дім від того немовляти, щоб воно не принесло нещастя всій родині. Пам’ятаю, як знову і знову вона благала мене передумати, та я залишався непохитним. Я розуміюся на таких справах краще від неї, і тому моє рішення було остаточним. Вона залишила дочку край дороги, щоправда, прив’язала їй на шию амулет, який захистив би дитину від небезпек і допоміг впізнати дівчинку в майбутньому, якщо коли-небудь доля знову схрестить наші стежки. Гадаю, це не може зашкодити. Майте на увазі, я знаю безліч жінок, які просто викидають небажаних немовлят у перший-ліпший колодязь, аби їх позбутися.

Здорових на вигляд немовлят, яких залишили на вулиці, часто підбирають та вигодовують за допомогою годувальниць работорговці, аби потім, коли діти досягнуть п’ятирічного віку чи близько того, продати їх у рабство. Ті, чиї діти померли, також можуть підшукати їм заміну серед покинутих немовлят. Так само інколи чинять і ті подружжя, котрі не можуть народити власних дітей. Звичайно, я не можу обійти увагою й той факт, що далеко не всіх залишених на вулиці немовлят підбирають. Багато із них помирає від холоду чи їх з’їдають бродячі собаки.