Марк Фалкс - Звільни свого внутрішнього римлянина

Розпочну я з опису чеснот власної дружини. Такі довготривалі шлюби, як наш, є великою рідкістю: ми щасливо одружені вже понад двадцять років, і саме вони дали мені розуміння того, якою має бути хороша дружина. Перш за все, вона — неперевершена господиня, економна та дбайлива. Відданість мені відчувається в кожному її русі, як живий і очевидний кожному доказ її вірності. Ця відданість спонукала мою дружину зайнятися читанням, аби насолоджуватися моїми творами, і деякі з них вона навіть вивчила напам’ять. Гармонія та порозуміння між нами зростають щодня. Коли я розпочинаю якийсь новий проект, дружина мене одразу ж підтримує, а після його вдалого завершення вона має вигляд найщасливішої людини у світі. Якщо я виступаю в сенаті, вона посилає гінця, щоб якнайшвидше дізнатися, як було сприйнято мою промову. Коли я публічно читаю свої книжки, вона завжди сидить неподалік, прихована від сторонніх очей завісою, щоб чути кожну похвалу, висловлену на мою адресу. Кохання керує моєю дружиною в усіх її справах. Але закохана вона не в мою молодість і не в мою зовнішність, які поступово підточує час. Вона закохана в мою славу. Усього цього мою дружину навчив її батько, котрий потурбувався про те, щоб дочку від народження оточувало все лише високоморальне та шляхетне.

Її домашнім чеснотам немає ліку. Вона — вірна, слухняна, шаноблива, розсудлива та старанна в прядінні вовни. Вона — релігійна, проте не забобонна, скромно вдягається і майже не користується косметикою. Вона є відданою родині та виявляє увагу до моєї матері, як до своєї власної. Щедрість і великодушність моєї дружини відомі багатьом її друзям і всім тим, кого вона любить. Тільки її сестра може дорівнятися до неї. Моя дружина виховувала своїх молодших родичок у нашому домі й потурбувалася про те, щоб вони мали належний посаг для укладання шлюбів, достойних справжніх представниць нашої шляхетної родини. Я говорю про це не для того, аби похвалитися тим, що дав гроші на посаг родичкам своєї дружини, а винятково для того, аби наголосити: ця ідея цілковито належала їй.

Упродовж кількох років вона була у відчаї через те, що не могла народити, її глибоко засмучувала нездатність подарувати мені спадкоємця. І тоді дружина запропонувала мені розлучитись із нею, щоб вона залишила мій дім і поступилася своїм місцем більш плодовитій жінці. Вона навіть сама запропонувала знайти для мене іншу дружину, рівну мені за статусом і гідну такої високої честі. Ба більше, вона була готовою відмовитися від свого чималенького посагу, зробитися для цієї нової дружини чимось на кшталт сестри чи свекрухи і ставитися до її дітей, як до своїх власних. На щастя, у цей критичний момент вона нарешті завагітніла, чим і врятувала мене від цього складного рішення, прийняти яке було б дуже нелегко.

Моя дружина, звичайно, є недосяжним ідеалом для більшості жінок. Та якщо ці рядки читає якась заміжня жінка, то ось декілька правил, плодів багаторічної мудрості щасливого шлюбу, нехай вони допоможуть вам зробити свого чоловіка щасливим.

• Не сподівайтеся на те, що пристрасність перших шлюбних днів триватиме довго. Плотське бажання може розпалити вогонь, але, щоб його підтримувати, знадобиться паливо тривалого горіння.

• Беручи жінку за дружину, чоловік має розуміти, навіщо із нею одружується. Так, він хоче від неї дітей. Ні, він не хоче, щоб, народивши, вона перестала піклуватися про нього.

• Коли на небі немає сонця, місяць яскраво сяє, проте поруч із сонцем він одразу ж тьмяніє. Скромна дружина має чинити навпаки: на людях вона показується зі своїм чоловіком, а коли він від’їздить у справах — має здебільшого сидіти вдома.

• Як ніхто не потребує прикрашеного коштовним камінням люстерка, що не відбиває правдивої реальності, так і великий посаг дружини її не врятує, якщо вона не підлаштується до побуту і звичок свого чоловіка. Дружина не може мати власного настрою, а мусить тільки відбивати настрій свого чоловіка: має сміятися з його жартів, коли він веселитиметься, і сумувати, коли його огорне печаль.

• У дружини не має бути власних друзів, але їй слід підтримувати добрі стосунки з друзями чоловіка. Недоречно їй і поклонятися своїм власним богам. Її двері мають бути зачинені для безглуздих забобонів будь-якого штибу, і єдині боги, яких вона має шанувати, — це боги її чоловіка.

• У щасливій родині рідко почуєш слова «моє» і «твоє». І погане, і добре там ділять на двох, і це лише укріплює зв’язок між подружжям. Цього навчає сама природа, адже неможливо визначити, яка частина дитини належить кожному з батьків. Тому зберіть усе, чим володієте, і передайте чоловікові, щоб він керував ним від вашого імені. Розбавлене вино ми все одно називаємо вином, а не водою, навіть якщо води в ньому більше, ніж власне вина. Так і будинок, і все родинне рухоме та нерухоме майно належать чоловікові, навіть якщо більшу частину всього того він набув завдяки одруженню.