Марк Фалкс - Звільни свого внутрішнього римлянина

Але якщо й можна присудити комусь вінець абсолютного переможця сексуальної олімпіади, то, поза всякими сумнівами, Тиберію. Подейкують, що він у своїй резиденції на острові Капрі побудував апартаменти, спеціально облаштовані для розпусти. Стіни там були вкриті непристойними зображеннями, і скрізь стояло багато еротичних скульптур. На численних ложах імператор розважався з групами дівчат або юнаків, ретельно дібраних за їхню майстерність у збоченнях. Хоча самого імператора збуджував батіг, своїх гостей-бранців він змушував злягатися перед ним по троє. У тих апартаментах була навіть еротична бібліотека, щоб будь-який учасник оргій міг у ній знайти зображення того, що від нього вимагалося.

Та схиблений розум Тиберія завів його набагато далі. Розповідають, що він навчав маленьких хлопчиків, яких називав пуголовками, щоб вони, доки він плавав, прослизали між його ніг і покусували його стегна; це нібито його збуджувало. А ще Тиберій використовував немовлят для феляції, щоб вони ссали його прутень, наче материну цицьку. Також подейкують, що під час якогось жертвопринесення Тиберія охопила така хіть до одного із юних учасників церемонії, що імператор цілковито втратив контроль над собою і поволік хлопця до себе в спальню, де узяв його, а заразом і його брата-флейтиста. Коли ж юнаки опісля поскаржилися на насильство, він звелів попереламувати їм ноги.

Маю підозру, що багато із цього всього є просто плітками, та навіть скромніші імператори, наприклад Август, уміли добряче розважитися. Августові подобались адюльтери, хоча він нерідко стверджував, що вони йому потрібні виключно з політичних міркувань: аби від зрадливих дружин дізнаватися, які думки плекають їхні чоловіки. Друзі не лише поставляли йому жінок і дівчат високого походження, а й особисто роздягали й оглядали їх, аби імператор отримував тільки найкраще. Шлюб для Августа був інструментом політики. Замолоду він був заручений із донькою Публія Сервілія Ісавріка, але коли він уперше посварився, а потім замирився з Марком Антонієм, обидва війська зажадали скріпити цей альянс родинними зв’язками. Тому Август одружився з пасербицею Марка Антонія, Клавдією, хоча вона на той час іще не досягла шлюбного віку. Потім, після сварки зі своєю тещею, Фульвією, імператор розлучився з дружиною, навіть не позбавивши її цноти, й незабаром одружився зі Скрибонією, яка перед тим уже двічі одружувалася з чоловіками консульського рангу та мала дитину від одного з них. Коли ж Скрибонія поскаржилася на його постійні зради, Август просто розлучився з нею, заявивши, що змучився від її темпераменту збоченки, і негайно одружився з Лівією Друзіллою, хоча вона й була вагітною від свого чоловіка Тиберія. Але їй уже не довелося ні з ким ділити кохання та прихильність Августа.

Та попри це, імператор Август старанно виправляв суспільні звичаї в Римі. Він видав закони проти адюльтеру та про покарання тих, кого звинуватили в розбещенні чи неповазі до чужого шлюбу, а також у зваблюванні дівчини або респектабельної вдови. Батькам було надане право вбивати своїх дочок за вчинену ними подружню зраду так само, як і їхніх коханців. Чоловік був зобов’язаний розлучитися з дружиною, яка його зрадила. Коханців розлучали, висилаючи на різні острови. Августові навіть довелося покарати свою дочку Юлію, про чию розбещеність не говорив у Римі тільки німий, і вислати її на острів Пандатерія в Тірренському морі [30] Тірренське море — частина Середземного моря між островами Корсика і Сардинія та Італією. . Він також намагався заохочувати шлюби та законне народження дітей. Батькам було встановлено винагороду за народження дітей, особливо коли то було троє хлопчиків; ті ж, хто перебував у шлюбному віці, але ухилявся від одруження, втрачав право на отримання спадщини та відвідування публічних ігор. А зрештою, все те було лише напоказ, аби народ робив, як імператор наказує, а не так, як він сам чинить.

Рим являв собою патріархальне суспільство, де вважалося, що жінка будь-якого віку потребує чоловічого керівництва і захисту. Багато шлюбів були результатом домовленості між родинами, ключову роль у них грали батьки (див. Пліній Молодший, «Листи», 1.14). Катулл стверджує (62), що дівоча цнота належить на третину батькові дівчини, ще на третину — матері і лише на останню третину їй самій. У сім’ї, де дівчину виховували у повній покорі батькові, її бажання не мали ніякого значення. Не зовсім зрозуміло, у якому віці римська дівчина йшла до шлюбу. Із деяких написів випливає, що нормальним вважався вік шістнадцять-вісімнадцять років, хоча висока ціна, що її сплачували за карбування текстів на камені, може означати, що такий вік був звичайним лише для вищих прошарків суспільства, представники яких могли дозволити собі тримати вдома своїх доньок довше, ніж бідніші родини. Офіційно мінімальний шлюбний вік становив дванадцять років, хоча відомі випадки, коли заміж виходили й молодші дівчатка. Та хай там як, тогочасний світ іще не знав свідоцтв про народження, тому люди частіше за все мали лише приблизне уявлення про власний вік. Дівчата нерідко виходили заміж за чоловіків, набагато старших за себе, і ми можемо лише здогадуватися, яким стресом це могло для них бути. Відомий випадок, коли дівчинка втекла з будинку свого новоспеченого чоловіка, настільки наляканою вона була тим, що на неї чекало. Можливо, практика анального сексу першої шлюбної ночі була розповсюдженою, оскільки про неї говорять як про звичайне явище і Сенека Старший («Контроверсії», 1.2.22), і Марціал («Епіграми», 11.78).