Тарас Кузьо - Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

Можна виділити такі характеристики цієї політичної культури:

1. Байдужість до людських страждань і брак почуття відповідальності за важке становище інших. Хоча подібне ставлення можна було спостерігати і в інших частинах України, на Донбасі воно набуло крайніх проявів.

2. Нестримна економічна експлуатація, розгнуздана агресивність у досягненні цілей та переконання в тому, що мета виправдовує засоби.

3. Жорсткість та повага до сили, терору і брутальності в повсякденному житті.

4. Любов до нарочитого шику, зумовлена потребою демонструвати власне багатство, яка знайшла яскраве втілення у палаці Януковича в Межигір’ї з його приватним зоопарком, колекцією старовинних автомобілів та іспанським галеоном.

5. Невисокий освітній рівень більшості представників місцевої політичної еліти. До інтелектуалів з вищою освітою серед них належали одиниці, натомість для решти школою життя була вулиця. Наукові ступені, як-от Януковичеві дипломи кандидата і доктора економічних наук, купувалися ними для підвищення соціального статусу.

6. Низький рівень моралі та доброчесності, правовий нігілізм, високий рівень толерантності до корупції й беззаконня.

7. Жага до привласнення чужого в необмеженій кількості. Говорячи про Януковича та його оточення незадовго до початку Революції гідності, головний редактор медіапроекту «Наші гроші» Олексій Шалайський зазначав, що їх характеризує «жадібність, якої ніхто не очікував. Тому що такого жадібного президента у нас ще не було» [612] ‘Олексій Шалайський, редактор порталу «Наші гроші»: «На мою думку, корупцію зупиняє не мораль. Корупцію зупиняє страх»’, Час і події , 24 жовтня 2013. .

8. Обмежена підтримка ліберальних та націонал-демократичних політичних проектів. Двома справді популярними політичними партіями на Донбасі були лише лівопопулістські КПУ та Партія регіонів.

9. Ксенофобія щодо тих, кого не визнавали за «свого», щодо мешканців західної України, ЄС та США, поєднана з релігійною нетерпимістю до усіх конфесій, окрім Російської православної церкви.

Після десятиріччя нестримного насильства, що тривало від середини 1980-х до середини 1990-х років, у Донецьку встановився мир, коли у 1997–1998 роках найбагатша людина регіону Рінат Ахметов уклав союз з новим очільником області Віктором Януковичем [613] Соня Кошкіна. ‘Загадка Ріната Ахметова’, Обозреватель , 13 лютого 2006; Тетяна Чорновол. ‘Донецька вендета-4: Кінець’, Українська правда. Блоги , 30 січня 2013; ‘Донецк в 1997 году: Янукович, «Регионы» и «Обжоры»’, Вести , 2 сентября 2013; Дмитро Шурхало. ‘Відповіді на питання, як Янукович очолив донецьке політичне угруповання, досі немає — політолог’, Радіо Свобода , 22 листопада 2017. . Разом вони сформували корумпований і високоприбутковий діловий альянс, який приносив вигоду обом аж до початку 2014 року [614] Taras Kuzio. ‘Viktor Yanukovych — Mr 50 Percent’, Financial Times , 24 March 2014. .

Коріння цього політико-бізнесового альянсу сягало тих часів, коли колишні в’язні перетворилися на бойовиків, бригадирів та кілерів організованих злочинних угруповань. Батько Ріната Ахметова, волзький татарин, прибув до Донецька на початку 1960-х років і працював на копальнях. Рінат та його брат Ігор не шукали роботи на шахтах, оскільки епоха Ґорбачова і розпад СРСР відкривали можливості для незаконного збагачення.

Ахметов не має публічної біографії до середини 1990-х років. У деяких журналістських розслідуваннях і витоках інформації з МВС йшлося про те, що у 1986 році Рінат та Ігор Ахметови «були залучені до кримінальної діяльності» у сфері азартних ігор та незаконної торгівлі тканинами. За цими даними, під час одного невдалого пограбування нібито загинуло троє осіб, а Ігоря Ахметова заарештували [615] Hans van Zon. ‘The Rise of the Conglomerates in Ukraine’, in Alex E. Fernandez Jilberto and Barbara Hogenboom, eds., Big Business and Economic Development: Conglomerates and Economic Groups in Developed Countries and Transition Economies under Globalization (London: Routledge, 2007): 386–87; Roman Kupchinsky. ‘The Clan from Donetsk’, RFERL , 26 November 2002, RFERL 10 December 2002. . Хоча Ахметов це заперечує, місцеві свідки та міліція підтвердили достовірність тверджень Тетяни Чорновол, яка провела докладне опитування в селищі Північному на околиці Донецька, де брати Ахметови провели дитинство. Вона опублікувала своє розслідування на сайті «Обозреватель» , але публікацію видалили після того, як Ахметов оскаржив її в лондонському суді [616] Інтерв’ю автора з Тетяною Чорновол (Київ, 31 жовтня 2013). . Ставши олігархом, Ахметов доклав великих зусиль і витратив чимало коштів, аби приховати своє минуле [617] У 2013 році американська юридична фірма “Akin Gump Strauss Hauer & Feld”, виступаючи від імені Ахметова, погрожувала видавництву Торонтського університету позовом про наклеп, якщо воно опублікує мою книгу Ukraine: Democratization, Corruption and the New Russian Imperialism, змусивши його скасувати контракт зі мною. Книгу було опубліковано у США, де законодавство про наклеп є прихильнішим до авторів. , тож його біографія традиційно починається 1995 роком, а те, що він робив раніше, «залишається спірним» [618] Jaroslav V. Koshiw. Abuse of Power: Corruption in the Office of the President (Reading: Artemia Press, 2013): 202. .