Тарас Кузьо - Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

Пропаганду як дедалі важливіший аспект путінського «консолідованого авторитарного режиму» використовують для мобілізації внутрішньої підтримки супроти внутрішніх опонентів, фінансованих із-за кордону неурядових організацій та зовнішніх ворогів («Захід», особливо США, «українські фашисти», терористи з Ісламської держави й Туреччина) [308] Paul Goble. ‘Propaganda, Mass Manipulation, and Russian National Identity’, Communist and Post-Communist Studies , vol. 49, no. 1 (March 2016): 37–44. . Масовані пропагандистські атаки на російському телебаченні [309] Paul Goble. ‘Lies. Damned Lies and Russian Disinformation’, Eurasia Daily Monitor , 13 August 2014; Oleg Sukhov. ‘Propaganda Army Speaks Fluent Kremlin’, Kyiv Post , 11 September 2014. один із аналітиків описав так: «Найдивовижніший бліцкриг в інформаційній війні, який нам коли-не-будь доводилося бачити в історії інформаційних воєн» [310] Ben Hoyle. ‘Putin Tightens Grip on Dissenting Media’, The Times , 25 September 2014. . Інформація в Росії Путіна — це не просто продукт державного контролю за мас-медіями, але й важливий компонент гібридної війни, тобто війни, що ведеться прихованим і обманним шляхом. Путінська Росія продукує «інформацію як різновид зброї», і так само «різновидом зброї» стали в її руках організована злочинність, фінансова й корпоративна корупція, Інтернет і проблема біженців [311] Brian Whitmore. ‘The Daily Vertical: A Comprehensive Threat’, RFERL , 28 January 2016. . У розмові з Дуґіним Сурков назвав себе «державним посланцем у світі організованої злочинності» [312] Charles Clover. Black Wind, White Snow. The Rise of Russia’s New Nationalism (New Haven, CT: Yale University Press, 2016): 259. Дуґін вважав звичайним і прийнятним фінансування для свого партійного євразійського проекту від організованої злочинності та «банкіра» Південної Осетії (Clover. Black Wind, White Snow : 241). . Брехня, обман, шантаж і невідповідність правді, змішані фахівцями із медіа-комунікацій докупи в коктейль на російському телебаченні, прагнуть заплутати і зневажити внутрішніх і зовнішніх ворогів Росії. Пропаганда і «перетворення інформації на різновид зброї» відіграли важливу роль у розпалюванні конфлікту на Донбасі, роздмухуванні ксенофобії в Криму та жорстокому поводженні з проукраїнськими та кримськотатарськими активістами й українськими військовополоненими. У Криму та окупованих районах Донбасу було закрито україномовні школи і класи й заблоковано критичні до Росії ЗМІ.

Після переобрання Путіна у 2012 році російське телебачення та інші тамтешні медії таврували українську опозицію, а згодом і Євромайдан як «фашистів» із такою пропагандистською гарячковістю, яка востаннє спостерігалася хіба що за сталінської доби. В Україні, особливо після приходу до влади Януковича в 2010 році [313] Taras Kuzio. ‘Ukrainian Nationalism Again under Attack in Ukraine’, Eurasia Daily Monitor , 19 July 2010. , Партія регіонів активізувала використання радянських стереотипів, також зображаючи своїх опонентів «фашистами». У 2012–2013 роках регіонали заходилися влаштовувати «антифашистські» мітинги по всій Україні, готуючись до майбутніх президентських виборів 2015 року. Антифашистська риторика заохочувала проросійських бойовиків до насильницьких нападів на українських патріотів і націоналістів. У січні 2012 року учасники вшанування роковин бою під Крутами зазнали брутального нападу бандитів, які вигукували: «Донбас — це російська земля!», «Смерть бандерівцям і фашистам!» [314] ‘Донецьк відзначив роковини Крут бійкою. ТСН , 29 січня 2012. . Слід зауважити, що бій під Крутами у січні 1918 року, де загинули українські курсанти, захищаючи від більшовицьких загарбників соціал-демократичний і самостійницький український уряд, не мав нічого спільного зі Степаном Бандерою.

Відродження антинаціоналістичної риторики радянських часів стало очевидним під час україно-російської кризи. Путін звинуватив лідерів Євромайдану в тому, що вони «вдалися і до терору, і до вбивств, і до погромів. Головними виконавцями перевороту стали націоналісти, неонацисти, русофоби й антисеміти» [315] Владимир Путин, обращение к депутатам Государственной Думы, членам Совета Федерации, руководителям регионов России и представителям гражданского общества, Президент России , 18 марта 2014. . Путін запозичував жорстку лексику із практикованої упродовж десятиліть радянської антинаціоналістичної пропаганди, з погляду якої націоналісти є за визначенням «невиправними» і лихими незалежно від специфіки їхньої ідеології. Це «дозволяло конструювати змовницькі наративи» та «виключало альтернативні способи мислення» про українських націоналістів [316] Olga Bertelsen and Myroslav Shkandrij. ‘The Secret Police and the Campaign against Galicians in Soviet Ukraine, 1929–1934’, Nationalities Papers , vol. 42, no. 1 (January 2014): 53. .