Кирилл Галушко - Українська Держава — жорсткі уроки. Павло Скоропадський Погляд через 100 років

Однією з найважливіших цілей закордонної політики Української Держави було підписання мирного договору з радянською Росією. Стаття VІ мирної угоди між Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з РСФРР від 3 березня 1918 р. зобов’язувала останню негайно укласти мир з УНР та вивести з її території війська145. Більшовицький уряд намагався якомога далі відтягнути початок мирних переговорів з Україною, але саме з огляду на умови Берестейського договору більшовицьке керівництво Росії змушене було розпочати в травні 1918 року мирні переговори з Українською Державою.

Десятого травня 1918 р. делегацію радянської Росії прийняв гетьман П. Скоропадський та виконувач обов’язків міністра закордонних справ М. Василенко. Було досягнуто домовленості про місце переговорів — Київ та нові повноваження делегатів для ведення переговорів із делегацією Української Держави, а не УНР146. Голова Ради Міністрів Української Держави Ф. Лизогуб за попередньою домовленістю запропонував представникам російської групи, яка перебувала в Києві, відкрити конференцію 22 травня 1918 р. Адміністрація П. Скоропадського розпочала серйозну підготовку до проведення переговорів. На трьох чергових засіданнях Ради Міністрів Української Держави 18, 22 та 29 травня було розглянуто питання підготовки мирних переговорів і затверджено особовий склад делегації147.

Вісімнадцятого травня 1918 р. на першому ж засіданні уряду С. Шелухіна було затверджено головою делегації на мирній конференції з радянською Росією148. Заступником голови делегації призначено І. Кістяківського. Проте останній, обійнявши в травні посаду державного секретаря в уряді Ф. Лизогуба, а з липня — міністра внут­рішніх справ, не міг приділяти достатньої уваги переговорному процесу. 10 серпня заступником голови української делегації було призначено П. Стебницького149. До складу делегації Української Держави входили Х. Барановський, О. Ейхельман, М. Славінський, В. Спіцин, П. Линниченко. Військовим і топографічним експертом був представник Генерального штабу полковник Є. Мєшковський, а в морських справах — М. Білінський150. Під час переговорів при українській делегації було засновано сім комісій (політичну, військово-морську, фінансову, економічну, комунікаційну, культурну, юридично-редакційну), у яких постійно працювали понад 40 фахівців151. До складу комісій української делегації входили представники різних політичних сил, зокрема Української партії соціалістів-федералістів, Української партії соціалістів-революціонерів, Української партії соціалістів-самостійників, Української соціал-демократичної робітничої партії та ін.

На засіданні Ради Міністрів 18 травня 1918 р. було ухвалено план організації підготовчих робіт, поданий Міністерством закордонних справ, і асигновано «видатки на Мирову Конференцію 100 000 рублів»152. Питання про фінансування цього заходу ще двічі розглядала Рада Міністрів: 17 липня було виділено 50 тис. крб, наступного разу аналогічний кредит було надано 20 вересня 1918 року153.

Двадцять другого травня на засіданні Ради Міністрів були схвалені головні завдання, які мала розв’язати українська делегація під час переговорів із представниками РСФРР. Насамперед це «заключити перемир’я, при чому совітське військо повинне бути одведене за межи України», а також вирішити питання українсько-російського кордону. Засідання мали проводити за закритими дверима, але після кожного з них слід було подавати «широку інформацію пресі», питання про підданство громадян доручалося розробити Міністерству судових справ154.

Російську делегацію на переговорах згідно з постановою Раднаркому від 17 травня 1918 р. було доручено очолювати Й. Сталіну155, Х. Раковському та Д. Мануїльському. Й. Сталін до Києва не приїхав і місце голови зайняв Х. Раковський, секретарем російської делегації було призначено П. Зайцева156. Крім них, до складу делегації входила низка експертів у галузі економіки, політики, культури та військової справи157.

Окрему увагу уряд Української Держави приділяв мовному питанню, навколо якого тривали дебати в державних установах. Аби підняти імідж державної мови в Україні, на засіданнях Ради Міністрів, на яких обговорювали головні завдання української делегації на переговорах із РСФРР, С. Шелухін зробив заяву, що делегація вестиме переговори лише українською мовою, допускаючи російську тільки як виняток. «Тепер Україна самостійна держава і Москва мусить на всім відчувати й поважати наші права і принцип равноправія», — наголошував він158. Натомість більшовицька делегація намагалася використати трибуну переговорів для комуністичної пропаганди.