Кирилл Галушко - Українська Держава — жорсткі уроки. Павло Скоропадський Погляд через 100 років

На початку існування Української Держави зміни в організації війська були здебільшого косметичні: наприклад, на початку червня 1918 р. замість назв за регіоном розташування корпуси отримали номери. Лише у вересні 1918 р. було проведено більш ґрунтовну реорганізацію, яка полягала у зменшенні кількості піших і легких гарматних полків у кожній пішій дивізії з 4 до 3481. Найвірогідніше, це було зумовлене неможливістю укомплектування частин достатньою кількістю старшин.

480

Тинченко Я. Українські збройні сили березень 1917 р. — листопад 1918 р. (організація, чисельність, бойові дії). — К.: Темпора, 2009. — С. 200—201.

481

ЦДАВО України. — Ф. 1074. — Оп. 2. — Спр. 10 — Арк. 69—69 зв.

Гетьман П. Скоропадський обходить стрій Сірожупанної дивізії. Київ, 1918 р. Із колекції В. Подгорного

Відносно спокійний час дав змогу завершити формування реєстру кадрових частин482, відпрацювати їхні штати і ще багато дрібних деталей організації, постачання, військового судочинства, підготовки кадрів та інших питань, які є дуже важливими для нормального функціонування війська. Протягом літа — осені 1918 р. через Раду Міністрів було проведено пенсійний статут армії та різні закони щодо військової служби (серед них закон від 24 липня 1918 р. про загальну військову повинність), організовано військове судочинство, реорганізовано військово-санітарну службу та інтендантуру. Серед іншого — Головний інтендант став 2-м товаришем (заступником) Військового Міністра, що свідчить про те значення, яке нове керівництво приділяло організації постачання в армії483.

Проте попри чисельність документів щодо військового будівни­цтва досягнення в цій сфері були не такими вагомими, як може видатися спершу. По-перше, тоді перспектива появи в Української Держави могутньої армії не відповідала інтересам Німеччини та Австро-Угорщини, які намагалися максимально сповільнити роботу з формування українського війська. По-друге, «від логічних ... досить прагматичних і фахово вивірених рішень до їх утілення в життя виявилась «дистанція величезного розміру»484. Так, протягом шести місяців організаційної праці Військове Міністерство Української Держави не спромоглося зробити основного: на листопад 1918 р. кадри Української Армії досі не були повністю сформовані485. Незважаючи на велику кількість старшин колишньої Російської армії, які перебували на території України, у частинах їх дуже не вистачало. Ще гірша справа була з підстаршинами, котрі на загал ставилися до Української Держави не дуже лояльно. Крім того, платня підстаршин та козаків була відносно малою, що не заохочувало добровольців іти до війська, а призначений іще за часів УНР на травень 1918 р. призов було скасовано через наполягання німецького командування. Лише восени 1918 р. німці дозволили провести призов, що збільшив кількість козаків у частинах. Однак влада відклала призов на березень 1919 р., очевидно, побоюючись появи в армії антигетьманськи налаштованих козаків. Єдине, що насмілилося зробити Військове Міністерство, — це організувати 22 жовтня 1918 р. часткову мобілізацію молодших старшин. Цей захід дав змогу підтягнути до штатної чисельності кількість старшинського складу в піших полках. Проте в артилерії та кінноті старшин усе одно не вистачало)11.

482

Восени 1918 р. у складі армії було остаточно залишено 48 піших та 22 кінні полки.

483

Дорошенко Д. Історія України 1917—1923 рр. — Т. 2. — К.: Темпора, 2002. — С. 166.

484

Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис: Монографія. — К.: Либідь, 1999. — С. 565—566.

485

Прохода В. Вождь та військо //Збірник пам’яти Симона Петлюри (1879—1926). — К.: МП «Фенікс», 1992. — С. 129—130.

Гетьман П. Скоропадський разом зі свитою та німецькими офіцерами оглядає спорядження вояків Сірожупанної дивізії. Київ, 1918 р.

Крім цього, українським частинам не вистачало озброєння, казарм, уніформи і ще багато чого. Зрозуміло, що все це не сприяло ані зміцненню дисципліни, ані бойовій підготовці частин.

Не підвищував боєздатності українських військ і той факт, що багато старшин опинилися в Українській Армії винятково з корисливих мотивів, приваблені перспективами комфортної служби та гарної платні у відносно безпечній та заможній Українській Державі.