Дэвид Саттер - Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу

Здесь есть возможность читать онлайн «Дэвид Саттер - Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2017, ISBN: 2017, Издательство: Дух і літера, Жанр: История, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Радянський Союз став першою в історії державою, в якій офіційна ідеологія пронизувала всі сфери й рівні життя, перетворюючи громадян на безликі та взаємозамінні гвинтики колосальної системи. Американський журналіст Девід Саттер, який у 1970–1990-ті роки працював кореспондентом в СРСР, в своїй книзі показує життя радянських людей і трагічні наслідки цього соціального експерименту.

Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Під захистом двох охоронців, які тримали перед ним щити, Руцькой звернувся до людей на площі: «Ми перемогли. Тепер нам потрібно сформувати колони й захопити мерію, а потім Останкіно». Він закликав чоловіків призовного віку утворити загони й спустився вниз проінспектувати їх. Однак у цей час великий загін фашистського угруповання «Російська національна єдність» під проводом Олександра Баркашова вже прямував до мерії.

Натовп атакував мерію з двох напрямків. Найбільша група зосередилася перед головним входом. Там дві вантажівки, захоплені демонстрантами раніше, протаранили вікна. Менша група, очолювана баркашовцями, зайшла ззаду будівлі, розбила вікна із дзеркального скла і прорвалася всередину через понівечені жалюзі. На цей момент міліція вже втекла, залишивши автобуси та вантажівки, з них деякі — навіть із ключами запалювання. Бойовики завели їх і рушили на Останкіно.

За якісь дві години Москва змінилася. Міліція зникла, а автобуси й вантажівки з автоматичною зброєю та радянськими червоними прапорами, що стирчали з вікон, їхали до Останкінського телецентру, не зустрічаючи жодного спротиву. Водночас у тому ж напрямку рушили тисячі людей, вигукуючи «Геть зрадника Єльцина!» та «Бий жидів!» Перші вантажівки з демонстрантами прибули до Останкіна о 17:30. Там вони побачили, що, попри захоплення мерії, телецентр практично не охороняють. Дорогу не перекрили, й транспорт рухався вулицею Корольова в обох напрямках між двома будівлями телецентру, ніби нічого не трапилося.

Почали прибувати й протестувальники, які йшли до Останкіна пішки, й о 19-й годині на площі біля телецентру зібралося майже 4 тисячі людей, в тому числі близько п’ятдесяти чоловіків з автоматами. Хтось став будувати барикади з дощок і будматеріалів, а натовп вишикувався в колони. Молоді люди просили порожніх пляшок і коктейлів Молотова. Демонстранти думали, що зараз повторять свій успіх із захопленням мерії.

Раптом військові вантажівки почали із гучним гуркотом таранити дзеркальні вікна першого поверху телецентру. Вперед висунувся молодик із гранатометом на плечі, який він, схоже, вперше тримав у руках. Після п’ятихвилинної паузи гранатомет вистрелив, і граната вибила двері. Протестувальники приготувалися захопити телецентр і розпочати мовлення на всю країну.

Проте в цей момент зсередини будівлі по демонстрантах відкрили вогонь десятки кулеметів. Площа наповнилася зойками й лементом, а несамовитий вогонь не вщухав, аж поки жовтогарячі трасуючі кулі не злилися в суцільний вогняний шквал. Більшість озброєних демонстрантів, в тому числі баркашовські фашисти, опинилися під захистом піддашка на вході до телецентру, але майже всі решта не були захищені нічим, і територія швидко вкрилася тілами вбитих і поранених.

Поранені лежали в калюжах крові, вигукуючи: «Не стріляйте!»: «Допоможіть, будь ласка!» — а їхні тіла продовжували прошивати кулі. Солдати, розташувавшись за бетонними стінами якоїсь затемненої будівлі, стріляли в кожного, хто підводив голову. Вони застрелили велосипедиста, який випадково заїхав на поле бою, і зрешетили вуличну мийну машину, з якої полилися потоки води. Скрізь було видно пошарпані тіла та відірвані кінцівки.

Для евакуації поранених на площу стали заїжджати вантажівки. Кореспондент Радіо «Свобода» Андрій Бабицький залишив свою схованку в підземному переході, щоби перенести на своїй спині п’ятдесятирічного чоловіка, який не міг іти.

«Куди Вас поранено?»

«Десь у плечі та в сідниці».

Раптом Андрій почув, як за спиною чоловіка щось двічі глухо гупнуло, і чоловік замовк. За кілька секунд, піднімаючи його до кабіни вантажівки, Бабицький побачив, що його сорочка на спині просякла кров’ю, і зрозумів, що чоловіка застрелили.

Один із депутатів, Ігор Муравйов, повз до вантажівки майже 15 метрів, а коли став підводитися, кулі вдарили по асфальту, вибивши під його грудьми червоні іскри.

Натовп кинувся бігти вулицею Корольова, намагаючись сховатися в парку. БТРи їздили вулицею туди й сюди, стріляючи навмання, а потім цілячись дедалі нижче, щоб остаточно розігнати демонстрантів. Однак багато хто з них не бажав тікати, ховаючись за деревами чи валунами й сподіваючись на допомогу військових частин, які — вони в це вірили — стануть на їхній захист.

Лунали заклики йти до Білого дому за додатковою зброєю, але о 21-й годині, коли трасуючі кулі ще світилися в небі, а в вечірньому повітрі ще було чутно крики та стогін, було вже ясно, що битва за Останкіно програна.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу»

Обсуждение, отзывы о книге «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x