Роман Коваль - Отаман Зелений

Та вже гай листям вкриє, щоб став зелененький,
Та вже гай листям вкриє густіше, чим лози.
— Ой час, батьку, розплатиться за вкраїнські сльози!
Ой час, батьку, ой час, батьку, гей, ой час ще й година!
Стогне, стогне від ворога ненька-Україна…
Ходім, батьку, до Києва, Київ визволяти,
Ворогів, катів проклятих, в землю заганяти.

— Пішов би, дак несила без Симона тим Києвом нам оволодіти.

А у неділю вранці-рано вдарили гармати —
То Зелений Україну почав визволяти.
Ой гримнуло у Трипіллі — в Каневі лунає;
Отаману Зеленому й Дніпро помагає.
Пливуть Дніпром комуністи — і спілі, й неспілі…
Не хоче їх риба їсти, бо осточортіли…
Вимітає, вичищає, гей! Визволя Вкраїну, гей!
Його слава, поки й віку, не вмре, не загине.
Та гей! Гей!

Богуслав понад Россю і Корсунь в боях стугонять.
Біла Церква гримить — москалів блискавицями стріла.
Наш отаман як грім: у Черкасах сідлає коня,
Над Дніпром пролетить, у Таращі розпростує крила.

Як вогонь він випалює й нищить бур'ян-блекоту,
Мов двосічним мечем розбиває червоних бандитів!
У Трипіллі Зелений подивиться в мряку густу,
Де в огні клекотить і вирує розтерзаний Київ.

Заскрегоче зубами, гляне з болем на рідне село,
Стисне в боки коня і як вихор шугне в надвечір'я:
Вільна Січ ожила, і козацтво як мак розцвіло, —
Це Зелений у вічність веде українське безмір'я!

Ой де твоя сила, Терпило Данило?
Ой де твоя слава, орел сизокрилий?
Ой де твоє тіло навіки спочило?
Ворожа навала зрівняла й могилу.

Зрівняла могилу, посіяла трави.
Скосили й спалили ту славу лукаві,
За вітром розвіяли попіл по світу, —
Не буде щеміти, не буде кортіти.

Чого ж Україну тривожить той попіл?
За ким вона тужить, навіщо той клопіт?
Протерла свої запорошені очі
І бачить: зоря серед темної ночі.

— А де ж ти була? — запитала світила.
— Мене закопали з Данилом в могилу.
Сховали від тебе за хмари осінні
І слави, і волі яскраве проміння.

А я зігрівала козацькую силу,
А я Воскресіння у Бога просила
Любови і ласки. Я знала, що мати
Покличе Данила весною до хати.

Зведися ж, Терпило Даниле, земляче,
Та стань на майдані, щоб ясно побачить:
Твоя Україна і вільна, й велика, —
За що ти боровся, до чого ти кликав.