Валерий Солдатенко - Україна у революційну добу. Рік 1917

Довідка: Пятаков Георгій Леонідович (6(18).VIII.1890, Маріїнський цукровий завод біля с. Городище Черкаського повіту Київської губернії — 31.І.1937, Москва) — діяч Комуністичної партії і радянської держави. Походив з багатої родини. Навчаючись на юридичному факультеті Петербурзького університету, в 1910 р. вступив до РСДРП. За революційну діяльність був виключений з університету і висланий до Києва, де війшов до місцевої організації більшовиків, з весни 1912 р. очолив місцевий партійний комітет.

Після арешту і суду був висланий на довічне поселення до Іркутської губернії, однак здійснив втечу до Швейцарії, де взяв участь у Бернській конференції (1915), активно співпрацював з європейськими лівими соціал-демократами, брав участь у виданні партійної літератури. Займав осібну позицію і вів затяжні дискусії з В. Леніним з ключових питань теорії імперіалізму, стратегії соціалістичної революції, шляхів розв’язання національного питання.

Довідка: Оберучев Костянтин Михайлович (1865–1929) — військовий діяч, полковник російської армії, командир гарматної бригади. За участь в революційному русі в 1907 р. був звільнений з військової служби, емігрував до Швейцарії. Співробітничав у журналі “Киевская старина”. Після повернення до Києва на початку 1917 р. був заарештований, однак у березні звільнений разом з іншими політичними в’язнями. Вступив у партію соціалістів-революціонерів, був призначений комісаром Київської військової округи, а з травня 1917 р. став її командуючим. Звільнений з останньої посади в листопаді 1917 р. рішенням Генерального Секретаріату УНР.

Довідка: Капкан Юрій Євгенович (1875-?) — військовий діяч, підполковник російської армії. Командир Першого українського полку ім. Б. Хмельницького. На І Всеукраїнському військовому з’їзді обраний членом Українського генерального військового комітету, а відтак автоматично став членом Центральної Ради. Наприкінці 1917 р. — командир Першої Сердюцької дивізії, був призначений командуючим збройними силами УНР на протибільшовицькому фронті. Полковник армії УНР, у 1919 р. — інспектор піхоти армії УНР.

Довідка: Ворошилов Климент Єфремович (23.І.1881, село Верхнє Бахмутського повіту Катеринославської губернії — 2.ХІІ.1969, Москва). Походив з робітничої сім’ї. Освіта — двокласна приходська школа. З 1903 р. — член більшовицької партії. З 1904 р. — член Луганського комітету РСДРП. До революції неодноразово заарештовувався, засуджувався до різних строків ув’язнення і заслань. Кілька разів міняв місце ведення партійної роботи. Брав участь в Лютневій революції. Був обраний до складу Петроградської ради робітничих і солдатських депутатів. Наприкінці березня 1917 р. повернувся до Луганська. Невдовзі очолив Слов’яносербське повітове бюро рад і редакцію газети “Донецкий пролетарий”. Був обраний гласним Луганської міської думи, а згодом її головою.

Довідка: Крейсберг (Ісааков) Ісаак Миронович (1898 — 16.І.1919, Полтава) — учасник боротьби за владу рад в Україні. Член більшовицької партії з 1914 р. Після Лютневої революції — секретар Київського комітету РСДРП(б), член виконкому ради робітничих депутатів, член ревкому під час жовтневого (1917 р.) і січневого (1918 р.) збройних повстань у Києві. В січні-лютому 1918 р. — народний секретар фінансів в уряді радянської України. На Таганрозькій партійній нараді (квітень 1918 р.) обраний до складу Оргбюро по скликанню І з’їзду КП(б)У. Делегат з’їзду, член ЦК КП(б)У. В часи гетьманату — в підпіллі, член Одеського ревкому, президії Харківської ради робітничих депутатів, один з керівників збройного повстання за владу рад в Катеринославі у грудні 1918 р. Розстріляний петлюрівцями.

Затонський Володимир Петрович (1888–1938) — діяч більшовицької партії. Походив із сім’ї волосного писаря, в 1912 р. закінчив Київський університет. У соціал-демократичному русі з 1905 р., меншовик. В роки Першої світової війни — меншовик-інтернаціоналіст. З березня 1917 р. — член РСДРП(б). З травня 1917 р. — член Київського комітету більшовиків. Член ревкому і один з керівників жовтневого (1917 р.) повстання в Києві. З листопада 1917 р. — голова Київського комітету партії. В першому уряді радянської України — народний секретар освіти.

Довідка: Рафес Мойсей Аронов — Гіршев (Григорович) — (1883–1942) — єврейський політичний діяч, публіцист. Член ЦК Бунда, член Центральної Ради і Малої Ради. З липня 1917 р. — генеральний секретар державного контролю в Генеральному Секретаріаті. З 1919 р. — лідер лівого крила Бунда, Комфарбунда, згодом — член КП(б)У.