Валерій Волковинський - Нестор Махно - легенда і реальність

Гніву пристава Караченцева не було меж. 11 липня він надіслав листа Катеринославському губернаторові: "Притягнутий до слідства як звинувачений у справі про розбійницький напад на стражників Захарова та Бикова у с. Гуляйполе в серпні місяці 1907 р. селянин цього села Нестор Махно нині слідчими властями звільнений з-під варти під поручительство у розмірі 2000 крб. Беручи до уваги, що злочин, скоєний в період перебування губернії на становищі посиленої охорони, а також через наявність проти Нестора Махна незаперечних доказів і очікування ним тяжкої кари, аж до смертної кари включно, я вважаю, що перебування його, Махна, на волі може потягти за собою нові, більш тяжкі злочини, не виключаючи й вбивство членів поліції. Тому уклінно прохаю дозволу Вашого превосходительства про скасування застосованих проти Махна запобіжних заходів - заміни поручительства на особисте утримання під вартою або ж на арешт його до суду згідно з Положенням про державну охорону".

Тим часом поліція, вистеживши керівників "Спілки бідних хліборобів", вирішила покінчити з ними одним махом.

У ніч на 28 липня 1908 року у хаті І. Левадного зібралися брати Семенюти, І. Шевченко, Н. Зуйченко та інші члени організації. Говорили про те, як ліквідувати Караченцева, - останнім часом енергійний пристав не давав їм ні хвилини спокою і ось-ось мав викрити організацію. О 3-й годині ночі хату оточили поліцаї на чолі з урядником Лепетченком. На стук у вікно ніхто не відповів, але поліцейські почули шепіт та притишені кроки. Раптом з хати вискочили кілька чоловік і відкрили вогонь. Поліцаї відповіли безладною стріляниною. Троє з них кинулися за підмогою, а коли повернулися з підкріпленням, то застали урядника убитим, а стражника Захарова пораненим. Переслідуючи втікачів, поліція знайшла на околиці села труп одного з ватажків "експропріаторів" Прокопа Семенюти. Коли погоня почала настигати втікачів, поранений попросив залишити його одного і, побачивши поліцейських, що вбігли на подвір'я, вистрілив собі в скроню.

Ця подія була останньою краплею, що переповнила чашу терпіння властей. Про обставини вбивства урядника було повідомлено самого міністра внутрішніх справ П. А. Столипіна. 6 серпня до Гуляйполя приїхав віце-губернатор і на селянському сході закликав гуляйпільців допомогти ліквідувати банду анархістів. Через двадцять днів у Нижнєдніпровську та інших містах губернії заарештували учасників кривавих подій тієї ночі - Левадного, Зуйченка, Шевченка, Альтгаузена. В останнього було вилучено револьвер убитого урядника Лепетченка.

Це фактично вирішило й долю Махна, який перебував тоді на волі. 26 серпня на станції Гуляйполе поліція влаштувала на нього засідку на чолі з Захаровим. Несподівано для поліцаїв на пероні з'явився В. Антоні. Перед Захаровим постав вибір: кого брати - керівника організації або її рядового, але надто небезпечного бойовика? Не відомо, якими міркуваннями керувався поліцейський чин, але Антоні стражники не заарештували - продовжували чекати Махна. Рівно опівночі на станцію водночас прибули поїзди з Олександрівська і з Катеринослава. Антоні, сховавшись за ріг приміщення станції, бачив, як поліція оточила один з вагонів катеринославського поїзда і, коли з нього вийшов Махно з невеликою валізою, тут же схопила його. Нестор спробував чинити опір, але до вагона підбігло ще кілька агентів, які скрутили арештованого і силоміць увіпхнули в екіпаж. Антоні ж встиг вскочити у вагон олександрівського поїзда, який за хвилину рушив на Катеринослав… Так Махно врятував від арешту і смертної кари керівника гуляйпільських анархістів. Вольдемар Антоні втік за кордон і повернувся на батьківщину лише після Великої Вітчизняної війни…

Поліція не мала конкретних звинувачень проти Махна, але Караченцев їх знайшов. Адже серед анархістів діяли численні агенти та провокатори. Одного з них - кучера Гуру - "експропріатори" викрали і вбили. Караченцев безпідставно звинуватив у цьому злочині Махна.

Доля цього гуляйпільського Шерлока Холмса трагічна: за розгром анархістської організації його було нагороджено орденом, проте анархісти, що залишилися на свободі, помстилися приставу, застреливши його. У багатьох дослідженнях помилково вказується, що у цьому терористичному акті брав участь Махно і це нібито стало головною причиною засудження його до страти. Однак це не так. Караченцева було вбито 22 листопада 1909 року, коли Махно сидів у в'язниці, перебуваючи під слідством. І хоча розслідування вели цього разу не цивільні слідчі, а офіцерські чини Одеського окружного військового суду, справа просувалася досить повільно.