Валерій Волковинський - Нестор Махно - легенда і реальність

Махно (у першому рядi зліва) серед членів "Спілки бідних хліборобів". 1906р.

Бандити зникли так же швидко, як і з'явились, навіть не попередивши Кернера, щоб не здумав скаржитися поліції.

Антоні схвалив дії групи, а Махна навіть подякував за суттєве поповнення казни "Спілки бідних хліборобів". Вони зайшли до пивної, і Нестор почав розпитувати шефа, на що йдуть реквізовані у багатіїв гроші. Антоні недбало кинув - на діяльність анархістів-комуністів. Добре підвипивши, Махно взяв келих і, стукаючи ним по столі, почав голосно викрикувати: "Я анархіст, я анархіст, я анархіст…" Коли присутні почали звертати на нього увагу, Антоні насилу вивів Нестора з пивної…

Невдовзі Махно через власну необережність потрапив під нагляд поліції. Наприкінці 1906 року він вирішив допомогти своєму приятелеві, службовцеві місцевої земської лікарні, позбутися суперника. П'яний Махно відкрив стрілянину, але промахнувся. Найманим вбивцею йому стати не судилося, однак після цієї історії він потрапив в околодок за незаконне носіння зброї, щоправда, невдовзі був випущений.

Майже рік Махно не брав участі в "експропріаціях". І лише 26 вересня йому, Зуйченку та Бондаренку було доручено пограбувати багатія з села Гайчур Г. Гуревича. Як завжди, ввечері, одягнені в однакові темні костюми, в чорних окулярах, вони вдерлися до будинку наміченої жертви. За столом біля самовара сиділо четверо. Один, як виявилося, племінник господаря, жбурнув під ноги Нестору стільця й кинувся навтьоки. Грабіжники кинулися за ним, а Гуревич вискочив у вікно і здійняв гвалт. Зрозумівши, що операція провалилась, Махно дав команду тікати. Викинувши з воза кучера, який саме в'їжджав на подвір'я Гуревича, розбійники помчали у бік Гуляйполя…

Відсидівшись вдень на горищі, ввечері Махно з товаришами - Михєєм Маховським та Андріаном Ткаченком пішли на гулянку. Додому поверталися далеко опівночі, нервово збуджені після невдалої операції. Раптом із темряви виросли дві постаті стражників. Не розмірковуючи довго, Махно витяг з кишені зброю і двічі вистрілив у поліцейських, потім побіг навздогін Маховському й Ткаченку. Біля земської лікарні втікачів окликнув селянин Назаренко, який чув постріли. Не зупиняючись, Махно вистрілив і у нього, поранивши у праву руку.

Поліція недовго шукала зловмисників. "5 жовтня 1907 p., - докладав судовий слідчий прокурору Катеринославського окружного суду,- пристав 4-го стану Олександрівського повіту доставив мені затриманих ним Махна та Антоні разом з дізнанням, яким встановлено, що стражник Захаров упізнав в одному з тих, хто стріляв, робітника Вольдемара Антоні, інший стражник Биков упізнав другого, що стріляв, - Нестора Махна. На допиті Захаров, як свідок, у пред'явленому йому Антоні не впізнав того, хто стріляв у нього в ніч на 27 серпня 1907 p., а тому не притягнутий мною до слідства і звільнений з-під варти. Інший допитаний мною стражник - Биков засвідчив, що в показаному йому Несторі Махно він впізнає людину, яка у нього стріляла. Тому Махно притягнутий мною по цій справі як звинувачений".

Опинившись на волі, Антоні зробив усе, щоб врятувати свого товариша. Через кілька днів поранений Махном Назаренко і стражник Биков заявили, що ніколи не бачили цього хлопця і він лише схожий на того, хто стріляв…

Та досвідчені слідчі не квапилися випускати Махна з в'язниці. Очікували подальшого розгортання подій. 19 жовтня 1907 року було вчинено збройний напад на гуляйпільську пошту і вбито двох працівників. Заарештовані серед організаторів та виконавців цієї справи у числі перших назвали Махна. Очевидно, більшість членів "Спілки бідних хліборобів" вважала Нестора дрібною сошкою, тому й, не вагаючись, підставила його під удар. Як не дивно, але саме слідчий виступив на захист Махна. Прокурору Катеринославського окружного суду була надіслана телеграма: "Махно брати участь у нападі на пошту не міг, так як у цей час перебував в Олександрівській в'язниці згідно з моєю постановою від 5 жовтня 1907 p.".

…Крізь товсті тюремні мури до Махна доходили чутки про дії побратимів. Особливо зацікавила його історія з пограбуванням на заводі Кернера. 9 лютого 1908 року зловмисники, підібравші ключі до заводської контори, викрали з сейфа 200 розрахункових книжок, куди касир дбайливо вклав заробіток кожного робітника. Було украдено 2265 карбованців, але злодії дуже швидко потрапили до рук поліції. Махно був роздратований. Добре знаючи, як дістаються робітникові гроші, він вважав подібні дії "експропріаторів" відвертим злочином. Певно, Нестор ще більше обурився, якби знав, що учасники цієї операції, зокрема співучасник тієї нічної пригоди А. Ткаченко, щоб полегшити своє становище, дасть найлютішому ворогові гуляйпільських анархістів, приставу Караченцеву, свідчення, які викривали Махна. 15 лютого під час очної ставки Ткаченко підтвердив, що у стражників стріляв Нестор. 4 квітня 1908 року Катеринославський губернатор порушив кримінальну справу. Як не дивно, Махно зумів справити позитивне враження на жандармів, з якими тривалий час спілкувався. Адже він був єдиним членом анархістської організації, який працював на заводі. 4 липня його навіть випустили на волю під заставу у дві тисячі карбованців, які дав заводчик Й. Виглинський. Нестор одразу ж поїхав до Катеринослава, де знову поринув у діяльність анархістської організації, немовби прагнучи надолужити втрачене…