Ларрі Вульф - Винайдення Східної Європи - Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва

* Назва «морлахи» походить від гр. Μαυροβλάχοι — мавровлахи (або мавроволохи чи мавровалахи), тобто «чорні влахи». У латинських джерелах використовувався етнонім «Nigri Latini».

Абат Альберто Фортіс, просвічений італійський священик і науковець, брав участь у цій експедиції і надрукував 1774 року у Венеції розповідь про побачене під назвою «Подорож Далмацією. Про загальні спостереження з природничої історії цієї країни і сусідніх островів; природні плоди, мистецтва, звичаї та традиції мешканців». Цими мешканцями й були морлахи, опис яких приніс книжці небачений успіх: її швидко переклали англійською, французькою та німецькою мовами. Книгу присвячено лордові Б’юту, колишньому прем’єр-міністрові Англії та патрону експедиції. Окреслюючи культурну географію своїх мандрів, Фортіс писав: «Саме вчена цікавість і щедрість Вашої Світлості, так добре відома у Культивованих Частинах Європи, заохотила мене перетнути Адріатичне море» 75. До «культивованих частин Європи» (італійською «l’Europa colta»), вочевидь, належали Італія Фортіса й Англія Б’юта, а Адріатика тут була кордоном, що (444) відокремлював їх від менш культурних, менш культивованих частин. По той бік кордону Фортіс знайшов морлахів.

Мішель Дюше в «Антропології та історії доби Просвітництва» дослідив початки сучасної антропології у XVIII столітті. Джузеппе Кочіара у своїй «Історії фольклористики в Європі» переконливо доводить важливість XVIII століття, й зокрема Гердера, для формування сучасної фольклористики 76. Антропологія і фольклористика розвинулися яко наукові дисципліни тільки у XIX столітті, але у XVIII столітті, можливо завдяки своїй науковій недоформованості, вони відіграли вагому роль у створенні ідеї Східної Європи. Вольтер, переосмисливши історію передусім як історію звичаїв (moeurs), указав шлях від історії до етнографії. У своєму історичному «Есе про звичаї» він уявляв, як Європа — «від Петербурґа до Мадрида» — прямує через новочасну історію, «населеніша, цивілізованіша, багатша, просвіченіша», але водночас він вживав критерій звичаїв, аби позначити поділ Європи, відрізняючи «нашу частину Європи» від таких земель, як Фракія чи Татарія 77.

Увага просвітителів до європейських звичаїв ще більше загострилася через їхню зацікавленість іншими континентами. Девід Спадафора в «Ідеї поступу» наголосив на важливій ролі шотландського просвітництва, вкупі з такими постатями, як Адам Ферґюсон, Джон Міллар і лорд Кеймс, а також Девід Г’юм та Адам Сміт, для дослідження «поступу людської культури» і опису ступенів розвитку суспільства від варварства до цивілізації. Пітер Джеймс Маршалл і Ґліндур Вільямс у «Великій мапі людства» досліджують еволюцію англійських поглядів на Азію, Америку, Африку та Океанію у XVIII сторіччі. Гердер використав вислів «мапа людства» (Die Karte der Menschheit) в есе 1777 року, а Маршалл з Вільямсом запозичили назву своєї книжки й епіграф до неї в Едмунда Берка, котрий писав того-таки року, що й Гердер:

Тепер перед нами в одну мить розгортається Велика Мапа Людства; на ній немає більше жодного стану чи ступеня варварства й жодного способу витонченості, які б не поставали в цю ж мить перед нашими очима. Такі різні цивільності Європи і Китаю, варварство Татарії та арабів. Дикість Північної Америки і Нової Зеландії 78. (445)

«Воєвода Перван з Кокорича, шляхетна молода панна з Кокорича та молода панна з Котору» з твору Альберта Фортіса «Подорож Далмацією», Лондон, 1778 рік. Розгляд «звичаїв морлахів» супроводжується ілюстраціями, на яких зображено чоловіків і жінок у місцевому вбранні. Фортіс вважав, що побачив у Далмації «звичаї, поезію, музику, одяг і житло такі ж татарські, як і в Сибіру», але водночас намагався спростувати легенду про морлахів «як народ лютий, нерозважний, негуманний і здатний на будь-який злочин». (З дозволу Гатонської бібліотеки Гарвардського університету.)

У такий спосіб Берк підкреслює розширення світогляду і знань своєї епохи, що тепер охоплювали всю планету. Коли пізніше він намагався вилучити Польщу зі сфери англійських інтересів, йому довелося розташувати її аж на Місяці. Розвиток антропологічних уявлень про Східну Європу відбувався у контексті загального прагнення Просвітництва створити мапу цивілізації та варварства. Але випадок Східної Європи був особливим, адже її вважали за частину самої Європи, звісно, частину негожу, а варварські морлахи мешкали не у Новій Зеландії і навіть не в Татарії, а зовсім поруч — на тому боці Адріатики.