Ларрі Вульф - Винайдення Східної Європи - Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва

Аркетті стверджував, що якраз менш культурні народи занадто переймаються етикетом. Проте насправді сам він ухопився за етикетну дрібницю і роздув її настільки, що постала (41) ціла ментальна карта Європи. Норберт Еліас гадав, що ідея цивілізації розвинулася з ідеї цивільності (civility) як кульмінаційний момент в історії манер. Поняття цивілізації стало таким важливим складником ідентичності тих, хто вважав себе належними до неї, що найповніше сучасне втілення воно знайшло у стандартах, якими вимірюються інші класи і нації. Саме читаючи Аркетті, котрий характеризував північні народи як менш розвинені й шляхетні, я задумав працю про картографування цивілізації в Європі. Мені здалося, що його поблажливість майже (але не цілком) провістила поблажливе ставлення до Східної Європи в наші часи, і переді мною постало питання, чи не стояв він на порозі великої переорієнтації континенту. Відтоді я замислився над тим, як люди почали ділити Європу на дві половини — на схід і захід.

Про Аркетті й руку Катерини я згадав кілька років тому, перебуваючи по той бік «залізної завіси», у Східній Європі. Посеред ночі я вирушив до майже незнайомої мені людини, аби забрати в неї деякі листи й матеріали, які я погодився перевезти у своєму багажі за «залізну завісу». Коли я прощався, господар тричі поцілував мене то в одну, то в другу щоку — за слов’янським звичаєм, як він мені пояснив. Я не міг не згадати про Аркетті й не подумати, що часом дрібниці етикету опановують нашу уяву, перетворюючись на символи якихось величезних відмінностей. Деякі з таких деталей невідлучно вплелися в мій загальний східноєвропейський досвід — досвід знайомства із підпільним політичним життям, приглушеними розмовами й почуттям неспокою під час перетину кордонів.

Ця Східна Європа перестала існувати 1989 року, разом із «залізною завісою». І ми або знайдемо нові способи для підкреслення її відмінності, або заново відкриємо старі, що існували перед холодною війною. А ще ми можемо скористатися надзвичайною революцією 1989 року яко стимулом і слушною нагодою переглянути нашу ментальну карту Європи. 1990 року Американська академія наук і мистецтв назвала спеціальне число часопису «Daedalus» «Східна Європа… Центральна Європа… Європа». Ця назва, напевно, натякала на тогочасний дрейф термінів, адже Європа семіотично зміщувалася й перетворювалася у нашій свідомості. (42) Головне есе у цій збірці вийшов з-під пера Тімоті Ґартона Еша, англійського автора, який став найпроникливішим західноєвропейським аналітиком з питань Східної Європи у доленосні 1980-ті роки. Назва есе закінчувалася знаком питання: «Mitteleuropa?» (8) «Середня (Центральна) Європа?» (нім.). . Цей знак запитання відсилав до іншого есе того-таки автора, опублікованого до революції 1989 року: «Чи існує Центральна Європа?». Це була делікатна й дражлива проблема ментальної картографії, адже сам термін Mitteleuropa з’явився 1915 року під час Першої світової війни, коли Фрідріх Науманн опублікував у Берліні книжку з однойменною назвою, тільки без знака запитання. Науманнова «Mitteleuropa» окреслювала сферу німецької економічної та культурної гегемонії, охоплюючи землі, які зазвичай зараховували до Східної Європи. Поняття Mitteleuropa, разом з поняттями Osteuropa (9) Східна Європа (нім.) та Ostraum (10) Східний простір (нім.). (43) , згодом відіграло важливу ідеологічну роль під час Другої світової війни, коли Гітлер розгортав план масштабних загарбань і страхітливого поневолення Східної Європи, почавши з окупації Чехословаччини та Польщі 1939 року й довершивши справу вторгненням до Юґославії й Радянського Союзу 1941 року. Тому є певна іронія в тому, що ідею Центральної Європи у 1980-х роках відродили саме польські, чехословацькі й угорські інтелектуали, щоб разом із інтелектуалами Західної Європи плекати її як ідеологічну протиотруту «залізної завіси». Отож питання про те, чи існувала Центральна Європа, повністю залежало від розрізнення інтелектуального конструкта і геополітичної реальності, а відтак Центральна Європа була лише ідеєю: «Її ще немає. Східна Європа існує — як частина Європи під радянським військовим контролем» 24. Але Східна Європа теж була колись лише ідеєю, і тепер, після 1989 року, звільнившись від радянського військового контролю, вона знову стала ідеєю. Втім, ідея Східної Європи залишається напрочуд тривкою, глибоко вкарбованою в історію двох сторіч і настільки впливовою через свої політичні наслідки, що її інтелектуальні витоки дуже важко розгледіти за пеленою історії.