Ларрі Вульф - Винайдення Східної Європи - Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва

* На грецький манер (фр.).

** На римський манер (фр.).

Довідавшись, що Катерина захопила Крим, Вольтер знову дав волю фантазії, спрямувавши її на новий об’єкт — землі «прекрасної Іфігенії». Він пригадав, що Аполлон подарував татаринові Абарису чарівну стрілу, яка могла переносити його з одного краю землі в інший. Тепер, завдяки завоюванням Катерини, Вольтер присвоїв собі ці чари як власний міфологічний трофей: «Якби у мене була ця стріла, я сьогодні вже був би у Петербурзі замість того, щоб по-дурному виявляти із передгір’я Альп мою глибоку пошану і мою незмінну (310) відданість володарці Азова, Кафи і мого серця». Катерина запропонувала відправити кримського хана танцювати у «Комеді Франсез», хоча Вольтер був би не проти привітати його, поруч з Кандідом, на карнавалі у Венеції 61. На самий Новий рік 1772 року Вольтер уявив землі Катерининих перемог, що нерозривно тяглися від Криму до Польщі і які об’єднувала їх забобонна відсталість. Крим ставав «країною, де жриця Іфігенія перерізала горло всім чужинцям на честь огидної дерев’яної статуї, дуже подібної до чудотворної Ченстоховської Божої Матері». Через два тижні Вольтер вітав Катеринину присутність у всій Східній Європі, в’являючи останню як об’єднання земель: «Ваш дух витає у Криму, Молдавії, Волощині, Польщі та Болгарії» 62.

У 1769 році Вольтер готувався вечеряти з Катериною в Софії і ділити Османську Європу, а тепер, у 1772 році, коли Росія, Пруссія та Австрія зібралися поділити Польщу, він вихваляв цей поділ яко «шляхетну» і «корисну» справу, яко засіб проти анархії. Та крім цього, він, як і раніше, закликав просуватися далі у глиб Османської імперії, бо Катерина, здійснивши «цей великий проект» у Польщі, тепер могла взятися за «інший», аби якогось дня стати володаркою одразу «трьох столиць — Петербурґа, Москви та Візантія» 63. Вольтер уявляв воєнну кампанію проти турків як пародійний хрестовий похід, не без елементів італійського фарсу, сценарій якого наприкінці 1772 року він надіслав до Санкт-Петербурґа:

От уже протягом чотирьох років я проповідую цей маленький хрестовий похід. Деякі нероби, як-от я, вважають, що наближається той час, коли свята Марія-Тереза разом зі святою Катериною почують мої ревні молитви. Вони кажуть, що немає нічого легшого, як узяти в ході однієї кампанії Боснію та Сербію і віддати під Вашу верховну руку Адріанополь. Чудове видовище буде, коли дві імператриці намнуть вуха Мустафі та відправлять його геть в Азію. Вони також кажуть, що коли ці дві відважні дами так добре зрозуміли одна одну, що змінили вигляд Польщі, то вони ще краще порозуміються і змінять Туреччину. Ось настав час великих революцій, ось твориться новий всесвіт — від Архангельська до Борисфена 64. (311)

Фраґмент «Nuova carta geografica per servire alla storia della guerra presente tra la Russia e la Porta Ottomana», нової мапи «історії теперішньої війни» між Росією та Османською імперією. Мапу виготовлено у 1770 році, поміщено в «Storia della Ultima Guerra tra la Russia e la Porta Ottomana», опублікованій у Венеції 1776 року. Війни Катерини привернули увагу до південно-східної Європи, зокрема до географічної суміжності Болгарії, Волощини, Молдавії, України, Криму й татарських земель на чорноморському та азовському узбережжях. На цій мапі біля Полтави вказано «1709»; завдяки цьому місту, де Росія здобула перемогу, Західна Європа на початку століття вперше звернула увагу на ці землі. Лінія (за межами фраґмента) позначає «межу Європи та Азії» уздовж Волги, засвідчуючи, що всі землі до цієї лінії належали до Європи. (З дозволу Гатонської бібліотеки Гарвардського університету.) (312)

Катерина фактично відсвяткує створення нової імперії в 1787 році, вирушивши разом із Сеґюром униз по Борисфену, тобто Дніпру. Мова нових творінь і великих революцій дуже скидалася на мову «Історії Петра Великого», але у 1772 році Вольтер уявляв дещо більше за нову Російську імперію (хоча і менше, ніж новий всесвіт): дивовижні простори Європи від Архангельська до Адріанополя. «Нероби, як-от я», тобто філософи західноєвропейського Просвітництва, очевидно, грали роль суфлерів імператриці, проповідників хрестових походів, і, нарешті, глядачів цього видовища. У 1773 році Вольтер написав чернетку листа, з яким Катерина мала звернутися до Марії-Терези, «моєї дорогої Марі», і нагадати їй, що турки двічі брали в облогу Відень, а тепер настав час знищити їх. Ця воєнна кампанія для двох імператриць буде «розвагою щонайбільше на три-чотири місяці, а потім Ви вирішите всі справи разом, як вирішили їх у Польщі». Вольтер був у розпачі від того, що мир мали укласти надто швидко, а турки досі залишалися в Європі, тому він хапався за свої фантазії, начебто сам (c’est moi) перепливає Дунай і мчить на коні «швидким галопом до Адріанополя» 65.