Андрій Куліш - Голодомор 1932-1933 - Причини, жертви, злочинці

а) негайне припинення підвозу товарів, повне припинення кооперативної та державної торгівлі та вивіз з відповідних кооперативних лавок всіх наявних товарів;

б) повна заборона колгоспної торгівлі як для колгоспів, колгоспників, так і для одноосібників;

в) припинення будь-якого кредитування та дострокове стягнення кредитів та інших фінансових зобов'язань;

г) перевірка та очищення колгоспів, вилучення контрреволюційних елементів — організаторів зриву хлібопоставок.

Недосів навесні 1932 р. значних площ землі; непомірне високі реквізиції, що були накладені на українських селян; закон "про п'ять колосків" та постанова політбюро ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 р. є цілком достатніми аргументами та підставами для того, щоб будь-яка неупереджена людина могла прийти до цілком однозначного висновку: голодомор свідомо планувався. Всі інші постанови та заходи для їх здійснення лише підтверджують цей висновок. Людомор мав бути грандіозним, величезним, із "жертвою 10–15 млн. осіб", як писав у своєму донесенні навесні 1933 р. італійський консул у Харкові С.Граденіго. Отже, наступні постанови та дії окупантів проаналізуємо саме з цієї точки зору: чи справді вони були спрямовані на грандіозність людомору.

Опір населення реквізиціям та терор правлячої кліки

Селяни добре розуміли свою приреченність на смерть голодом. Про це свідчить, зокрема, лист секретаря Краснопільського райкому партії Носуленка від 9 грудня 1932 p.: "Нарсуд майже щоденно розбирає хлібні справи на місцях. Після закінчення суду в с. Краснопіллі середняк Бесараб О.В. сказав: "Хай судять та везуть звідціля, так хоч з голоду не вмреш, а дома коли залишимось, все рівно помремо". Помічається великий відплив колгоспників з колгоспів. Молотьба закінчується в останніх 4-х колгоспах. Таким чином, в колгоспах відомо про натуральні наслідки господарювання… Настрій більш відсталої частини може характеризуватися так: "Пропало все життя, я віддав в СОЗ 4все своє майно, а відціля майже нічого не одержую. Зараз в СОЗі вже немає хліба, а дальше ще гірше буде" (Пелипець Ілля — колгоспник). "Все рівно з голоду вмирати цю зиму, так або інакше" (колгоспник Хіценко К.Н.). "Я партизан, бив куркулів, а сьогодні згоден різати комуністів. Хіба я повинен з голоду вмирати, все рівно отнімуть, так украду" (колгоспник Довжик Петро)…

Починають проявлятись ознаки минулої весни. Так член колгоспу "Авангард" партієць Середа Олександр прибув до РПК з довідкою від правління колгоспу про те, що він має 120 трудоднів та дружина — 147. Середа має 5 дітей. Натуравансів одержав 277 кг. Тов. Середа заявив, що йому нічого вже їсти і він не знає, що надалі робити" [2, с. 289, 290].

Зверніть увагу: ще й зима не починалась, а вже починають проявлятися ознаки весняного голоду. Ще у листопаді, в крайньому разі у грудні, не вилучати треба було зерно, якого вже не вистачало на харчування, а надавати продовольчу допомогу.

Звичайно, ні селяни, ні навіть частина сільської та районної адміністрації не могли сидіти спокійно й чекати голодної смерти своїх родин чи й просто залежних від них людей. Вони чинили пасивний, а по можливости й активний опір. В деяких колгоспах доведені до відчаю селяни крали хліб, в інших вони примушували голів колгоспів роздавати ("разбазаривать") його селянам. Секретар Одеського обкому партії Майоров у листі від 27 листопада повідомляв: "Мы отмечаем множество фактов кражи и расхищения хлеба, нередки случаи с участием коммунистов. В колхозе "Вторая пятилетка" председатель и завхоз — оба кандидата партии — разбазарили 200 ц хлеба. Правление колхоза "Парижская коммуна" в Зиновьемском районе расхитили 430 ц хлеба. В Вознесенском районе в колхозе им. Луначарского председатель и завхоз — оба коммунисты — организовали тайную мельницу и перемололи до тысячи пудов зерна… не в единичных случаях мы имеем открытые выступления кулаков прямо перед колхозниками, и, к сожалению, многие партийцы уклоняются от контрудара, пасуют и повторяют кулацкие перепевы. В Вознесенском районе в колхозе "Инициатива октября" председатель в ответ на требование о выдаче 620 ц хлеба из амбара распорядился раздать этот хлеб колхозникам… Наш нажим не мог не вызвать обострения сопротивления кулаков… В Каховском районе в с. Новые Маяки кулаки организовали бандитскую группу, вооруженную обрезами, которая терроризирует население.

В Новомиргородском районе в с. Панчево кулаки, вооруженные обрезами, произвели хищения из амбаров артели им. Сталина. В Октябрьском районе 24 ноября группа вооруженных напала на груженную хлебом машину МТС и ранила шофера. В Любашевском районе, сельсовет Гвоздовка, было два вооруженных нападения, кстати среди участников были и комсомольцы… многие низовые партийные организации проявляют боязнь нажима на саботажников и бездействуют перед лицом все еще продолжающихся во многих случаях самых безобразных извращений наших директив. В колхозе "Великий гай" ячейка ровно ничего не сделала против того, что выдавали 33 % с обмолота. Аналогичное положение в колхозе Осоавиахима, выдавали там 37 % с обмолота… Последние дни мы исключили из партии несколько дезертиров с хлебозаготовок…" [2, с.269, 270].