Андрій Куліш - Голодомор 1932-1933 - Причини, жертви, злочинці

Те, що почалося після прибуття Молотова та Кагановіча, можна назвати як добивання лежачого. В короткий термін була прийнята ціла злива постанов, суть яких зводиться до "усиления хлебозаготовок" та терору. Зупинюсь на найважливіших з них.

З комуністів, комсомольців, інших активістів, згодних на грабунок, створюються так звані "буксирні бригади" мета яких — вишуковувати та вилучати зерно, перш за все в одноосібників. Неможливість здачі хліба внаслідок його фізичної відсутности розглядалася як "попытки классового врага и его агентуры, направленные к срыву хлебозаготовок", які треба "беспощадно подавлять" (постанова політбюро ЦК КП(б)У від 25 жовтня 1932 p. [2, с. 239–242].

"Для принятия на месте совместно с обкомами всех мер к большевистской мобилизации сил и обеспечению выполнения установленного окончательного плана хлебозаготовок" в областя направляються відповідальні керівники; на одноосібників, що "уклоняются от выполнения плана" наказується накладати штрафи "в размере рыночной стоимости хлеба", відмовляти їм у відпуску промислових товарів та застосовувати судові репресії; обмежувати забезпеченність промисловими товарами райони та колгоспи, "которые не обеспечивают выполнения плана хлебозаготовок" (постанова політбюро ЦК КП(б)У від 30 жовтня 1932 p. [2, с. 243–247].

Харківський обком партії, за який персонально відповідав другий секретар ЦК КП(б)У Мендель Хатаєвич, 14 листопада 1932 р. приймає рішення припинити завозити "гостродефіцитні" товари 57 районам (з 82 в области), які незадовільно виконують план хлібозаготівель. До гостродефіцитних товарів відносяться: "метровая и штучная мануфактура, обувь, фабричное готовое платье, галоши, валенки, кожухи, сахар, гвозди, посуда, трикотаж, махорка, папиросы, кондитерские изделия, хозяйственное мыло, оконное стекло", тобто товари першої необхідности. [2, с. 248–250].

На розвиток та розширення цієї постанови 18 листопада 1932 р. політбюро ЦК КП(б)У видає "постанову про заходи по посиленню хлібозаготівель", де передбачає цілу низку репресивних заходів проти тих, хто не може виконати планів реквізицій, а не можуть виконати майже всі [2, с. 250–260]. Перш за все, у селян треба забрати все зерно і всю живність, лише тоді буде повна гарантія, що до наступного літа вони не доживуть. Це є пряме, цинічне, нахабне і підле вилучення з'їсних припасів у беззахисних селян озброєними злодіями. Судіть самі.

"1. Полностью прекратить… выдачу каких-либо натуравансов во всех колхозах, неудовлетворительно выполняющих план хлебозаготовок".

Плани реквізицій порівняно із зібраним врожаєм були настільки великі, що майже всі колгоспи не могли їх виконати, а тому всі були у стані "неудовлетворительно выполняющих". Цією постановою селянин, який увесь сезон пропрацював у колгоспі й не отримав розрахунку, тепер його вже й не отримає.

"2. В колхозах…. роздавших сверх установленных натуравансов (15 % від обмолоту) хлеб в порядке общественного питания, дополнительной выдачи различного рода озадков, последов, отходов и т. п. — немедленно организовать возвращение незаконно розданного хлеба".

Це так треба розуміти, що коли при роботі у колгоспі від зорі до зорі колгоспник з'їдав 700 г хліба, а йому на трудодень положено лише 200 г зерна, то з'їдене треба повернути. Де ж він його візьме? Навіть виригнути вже не зможе. А оті "озадки, посліди та відходи" звучать як глум, бо раніше ними годували свиней, а тепер і українських селян. За оті озадки та невиригану страву "громадського харчування" тепер треба повертати неіснуюче зерно.

До чого приводила постанова про повернення вже виданого на трудодні зерна, добре видно із листа колгоспника з хутора Мала Кадигробівка (Валківський район Харків. обл.) А.Танька до редакції газети "Радянське село" у січні 1933 р.: "Я, Танько Андрій Стефанович, колгоспник з 3 жовтня 1930 p., інвалід імперіалістичної війни III категорії, збув на війні ліву руку, бідняк, працюю з дня вступу постійно. Обслуговую 12 голів рогатої худоби та 12 свиней. Маю 6 душ їдців (працездатних не маю). Сам я працюю при колгоспі та допомагає син-підліток 15 років. За 1932 р. маю 540 трудоднів. Одержав з колгоспу гречки та зерна, всього 10 пудів (160 кг). В нашім правлінні получивсь перебор від 15 % умолоту. (Згідно постанови РНК УССР від 20 листопада, колгоспникам дозволялося видавати на трудодні лише 15 % від обмолоту, решту треба було повернути у "хлібозаготівлю" — А.К.). Вони пред'явили вимогу повернути всім членам колгоспу цей перебор, що й мені наказано повернути 10 пуд. 7 ц (860 кг), якого я стільки не одержав. Коли я заявив правлінню, що я стільки не одержав, скільки з мене причитається повернути, то правління говорить, що я переїв печеним хлібом, що був при спільному харчуванні. Сільрада, бачачи, що у колгоспників зерна немає, вирішила повернути всіма культурами, як: горох, квасоля, соняшник і таке інше, що й повернув 4 пуди 14 фунтів (69,6 кг) різними культурами, які були на городі. Остального в мене немає…" У відповіді районної Робітничо-селянської інспекції, надісланій газеті та А.Таньку 20 лютого, говориться, що дії правління колгоспу та сільради визнані вірними [5, с.174; 337].