Андрій Харук: Крила України: Військово-повітряні сили України, 1917-1920 рр

Nieuport-XVI ВПС Франції

Час життя літака у воєнних умовах був коротким — навіть, якщо вдавалось уникнути знищення в бою, за 8–9 місяців літак повністю зношувався. Це потребувало постійного поповнення, яке забезпечувалось не лише імпортом, але й власним виробництвом. Південь України був, поряд з Москвою і Петроградом, одним з трьох основних осередків російської авіаційної промисловості. Провідна роль тут належала одеському заводу «Анатра», де будувались розвідники-біплани «Анаде» та «Анасаль», навчальні літаки «Фарман» та «Моран». Велось спорудження сімферопольскої філії, де розпочася випуск винищувачів «Ньюпор XVII» та велась підготовка до виробництва авіамоторів «Іспано-Сьюїза». Також в стадії налагодження виробництва знаходився крупний авіазавод в Бердянську, де планувалось випускати розвідники «Фарман XXX» і «Анасаль», та авіамоторний завод «Дека» в Олександрівську (нині Запоріжжя), де готувався випуск двигунів за взірцем німецького «Мерседеса».

Як і в інших великих арміях, де авіація була відокремлена в окремий рід зброї, австро-угорські «Імператорські та Королівські Повітряні сили» [5] Kaiserlich und Kónigliche Luftfahrttruppen (k. u. k. LFT) були розподілені за призначенням (подано стан на кінець війни):

77 Flik [6] Fliegerkompanie — авіаційних сотень (бойові підрозділи), що поділялись на кілька видів:

D [7] Divisionfliegerkompanie — дивізійні для фронтової розвідки та корегування артилерійської стрільби;

F [8] Fernaufklarungkompanie — далекої розвідки;

G [9] Grossfl ugze ugko mpanie — бомбардувальні;

У [10] Jagdfli ege rko mpanie — винищувальні;

К [11] Korpsfliegerkompanie — корпусні (фронтова розвідка на користь командування корпусу);

Р [12] Photoeimitzerkompanie — з одномістних літаків фоторозвідки;

Rb [13] Reibenbildaufklarungkompllnie — з літаків фоторозвідки для складання військових карт;

S [14] Schlahtfliegerkompanie — сотні штурмової авіації;

11 Flep [15] Fliegeretappenpark — авіаційних парків (служби тилу);

22 Flek [16] Fliegerersa tzkompanie — авіаційні запасові сотні (для підготовки пілотів, спостерігачів та наземного технічного персоналу);

5 Flars [17] Fliegerarsenał — авіаційних арсеналів (для виготовлення та капітального ремонту літаків, зброї та спорядження).

На західноукраїнських землях база для формування української військової авіації була значно скромнішою. На час розпаду Австро-Угорської монархії (жовтень 1918 р.) територія Галичини була тиловою смугою. Тут не дислокувався жоден авіаційний підрозділ першої лінії, а знаходились лише допоміжні частини. Зокрема, в Перемишлі (аеродром Гуречко) дислокувалась 17-а запасна авіарота. У Львові знаходився 4-й авіапарк. Однак і львівське, і перемиське летовища опинились в руках поляків. В Станіславі, Зборові, Стрию, Красному та деяких інших місцевостях перебували бази формування польових авіаційних рот, однак усі ці підрозділи воювали на італійському фронті, а в Галичині від них лишились тільки аеродромні споруди та деяке майно. Після підписання Берестейського миру [18] Берестейський мир — договір між Центральними Державами (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією), Українською Народною Республікою та РРФСР, що було підписано 27 січня (9 лютого) 1918 р. Четвертний Союз та РСФРР визнали незалежність УНР та перші забов язалися передати Україні Холмщину та Підлящщя й перетворити Східну Галичину на коронний край, а остання — звільнити Україну від окупації. Центральна Рада УНР, у відповідь, пообіцяла продати Німеччини та Австро-Угорщині сільськогосподарську продукцію та частину майбутнього врожаю збіжжя 1918 року. до Одеси на завод «Анатра» було передислаковано з Італійського фронту 4-й авіаційний арсенал.

На озброєнні розміщених в Галичині частин знаходилась далеко не нова в моральному і зношена в фізичному відношеннях техніка. Перш за все, це двомісні біплани-розвідники «Ганза-Бранденбург С.». Спроектовані в Німеччині визначним конструктором Ернестом Хейнкелем, такі машини будувались у двоєдиній монархії заводами «Фенікс» та «Уфаг». «Бранденбурги» відзначались легкістю пілотування, непоганими злітно-посадочними якостями та відносно значним бойовим навантаженням. Останні серії таких машин мали двигуни потужністю 200–230 к.с., однак в Галичині документально підтверджено лише наявність апаратів зі значно слабшими 160-сильними моторами «Австро-Даймлер» — серії 27 (виробництва «Фенікс») та 64 («Уфаг»). Літаки «Ганза-Бранденбург С. І» озброювались турельним кулеметом «Шварцльозе», а також могли нести 100–150 кг авіабомб. Приблизно відповідали їм розвідники «Ллойд С. II» і «С. III », які теж зустрічались в Галичині. Імператорсько-королівські повітряні війська мали на озброєнні й винищувачі типів «Ганза-Бранденбург D. », «Альбатрос» та «Фоккер» різних модифікацій, однак факти використання цих літаків українською авіацією не встановлені.