Ярослав Тинченко - Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2

М. П. <���місце постою> 30-го червня 1924 р.

По Мобілізаційно-Персональній Управі.

Армія і Фльота Української Народньої Республіки переходить 30-го червня 1924 р. (0 годині 12-ій вночі на 1-го липня) в стан ДЕМОБІЛІЗАЦІЇ.

З цим днем припиняється:

а) приняття на дійсну військову службу,

б) надавання старшинської ради,

в) підвищення в старшинських рангах і

г) нагородження орденами та відзнаками,

аж до часу розпочаття Українською Армією і Фльотою воєнних дій на українській землі.

Підписав: Головний Отаман Симон Петлюра» {262} 262 261. Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк, 1976. — № 3–4. — С. 75–76. .

За домовленістю з польською владою у Калішу — на місці найбільшого табору інтернованих вояків Армії УНР, було створено Українську Станицю. За станом на 1 жовтня 1924 р. тут мешкало 740 осіб: 352 старшин, 163 козаки, 132 жінки та 93 дитини. Серед старшин було 11 генералів, 10 полковників, 24 підполковники, 44 сотники, 32 поручники, 28 хорунжих, 15 військових урядовців. У Станиці працювали дитячий садок, початкова школа, гімназія ім. Т. Г. Шевченка, Український народний хор, церква Святої Покрови, театр {263} 263 262. Колянчук О. Українська військова еміграція у Польщі, 1920–1939. — Львів, 2000. — С. 159. .

Протягом 20—30-х років загальна чисельність мешканців Української Станиці залишалася незмінною, хоч багато хто помирав, але народжувалися діти, до Каліша поверталися ветерани Армії УНР, що виїздили на роботи у різні куточки Польщі. За словами полковника Івана Литвиненка, який був керівником Української Станиці в 1936–1941 рр, на той час у ній мешкало близько 600 ветеранів Армії УНР зі своїми родинами {264} 264 263. ДГАСБУ. — Фп. — Спр. 10418. Архівно-слідча справа І. Д. Литвиненка. — С. 177. .

Більшість вояків Армії УНР, що залишилися у Польщі, прагнули оселитися на Волині. Корінні волиняни у більшості ще 1921 р. самочинно повернулися по домівках, а вихідцям з інших регіонів України польська влада вкрай неохоче надавала дозвіл мешкати на Волині. 20 жовтня 1923 р. перша група — понад 100 осіб, переважно старшини Армії УНР — на чолі з генерал-хорунжим Євгеном Білецьким виїхала під Рівне до с. Бабин для роботи на місцевій цукроварні {265} 265 264. Буткевич А. Спільна військова школа // Тризуб. — Нью-Йорк, 1973. — Ч. 71. — С. 8. . Згодом тут було засновано сільськогосподарську колонію вояків Армії УНР, у якій проживало не менше 200 осіб.

Напередодні Другої світової війни на Волині вже мешкало понад 500 старшин та козаків Армії УНР. Найбільший їх осередок був у Рівному, де щороку 14 жовтня, на день Святої Покрови, у приміщені Українського клубу відбувалися урочисті збори ветеранів. Головував на них генерал Євген Білецький, неодмінними співорганізаторами були давні члени Українського генерального військового комітету: скарбник Армії УНР Степан Письменний, полковник, командир 2-го кінного ім. І. Мазепи полку Олександр Недзвецький та інші визначні старшини {266} 266 265. У Рівному перед 2-ою Світовою війною // Бюлетень Союзу бувших українських вояків у Канаді. — Торонто, 1963. — Ч. 16. — С. 7. .

Ветерани Армії УНР мешкали також у Луцьку, Крем’янці, Сарнах, Цумані, Ковелі й інших населених пунктах Волині. Великі групи старшин та козаків осіли у Варшаві, Кракові, Лодзі, Познані, Любліні, Бресті та в менших містах Польщі.

Значна частина українських старшин та козаків вчилася у польських вищих закладах у Варшаві, Кракові, Лодзі та Познані. Найбільше осіб закінчило краківські заклади — близько 300. Даних по інших навчальних установах не віднайдено {267} 267 266. Kolanczuk A. Internowani zolnierze Armii UNR w Kaliszu. 1920–1939. - S. 32. .

13 травня 1924 р. у м. Лодзь було засновано Товариство бувших вояків Армії УНР. Згодом такі ж організації виникли по всій Польщі та країнах, де мешкали військові ветерани УНР. За даними дослідника Олександра Колянчука, за станом на 1 жовтня 1927 р. на обліку цього товариства перебували:

а) у Польщі — 1200 старшин, 5100 козаків;

б) у Франції — 480 старшин, 750 козаків;

в) у Чехословаччині — 340 старшин, 150 козаків;

г) у Румунії — 126 старшин, 650 козаків;

д) у Болгарії — 90 старшин, 400 козаків;

є) у Югославії — 20 старшин, 60 козаків {268} 268 267. Колянчук O. Українська військова еміграція у Польщі. 1920–1939. Львів, 2000. — С. 141, 169. .

Однак ці дані завищені та не відповідають реальному стану речей. Інші джерела подають більш точну інформацію. Так:

а) За даними архіву Товариства бувших вояків Армії УНР у Франції за станом, на 1.03.1928 у його складі була 201 особа, а всього до 1937 р. членами товариства встигли побувати 386 вояків (включаючи 138, які на той час з різних причин залишили організацію). За станом на 1931–1932 рр. найбільші відділення товариства були у Парижі (46 членів), Крезо (30), Ліоні (21), Алгранжі (21) та інших містах {269} 269 268. ГАРФ. — Ф. 6406. — Фонд Товариства бувших вояків Армії УНР у Франції. . Окрім того, у країні мешкало близько 60 членів Товариства Запорожців на чолі з полковником Іваном Дубовим, які не входили до Товариства бувших вояків Армії УНР.