Олександр Удовиченко - Третя Залізна дивізія

3-я дивізія була розпорошена майже на 30-ти кілометровому фронті. Для з'осередження її для дальшого наступу на Бірзулу потрібно було кілька днів; зокрема, треба було підтягнути обози, що застрягли в подільських ярах. Комдив 3-ої вважав за конечне з'ясувати становище дивізії ген. кварт. штабу армії, ген. штабу ген. Капустянському. З гіркотою він підкрослия, що 3-тя дивізія вже другий місяць б'ється, відокремлена від решти армії, залишена виключно на її власні сили, в наступі на Бірзулу — Одесу, проти значно переважаючих сил ворога, забезпеченого чисельними резервами, що надходили з Одеси. Дивізія понесла великі втрати, особливо в старшинському складі, і тому вимагає відпочинку від безперервних боїв і поповнення.

Ген. Капустянський, завжди уважний і доброзичливий до потреб дивізії, поінформувавши про загальну ситуацію на фронті армії УНР і про стан совстських військ, закінчив: "Голубчику! Ми знаємо становище 3-ої дивізії. Зараз провадимо перегрупирівку наших сил і на допомогу Вам вирушила Волинська група в складі трьох дивізій. Потерпіть!.. Ви ж Залізні!"

В наслідок прориву червоними фронту дивізії, згинула лікарка 7-ого Синього полку, Світлана Харченко. Довідавшись, що ранений к-ир полку, полк. Вишнівський, є в штабі дивізії, в м. Піщанка, вона приїхала туди, щоб заопікуватися раненим. Того ж дня верталася з ординарцем-санітаром до свого полку, не знавши, що під час її відсутности червона частина прорвалася поміж 9-им і 7-им полками. На дорозі, в лісі, їх зненацька оточили червоноармійці; один із них відразу схопив за уздечку коня лікарки. Не втративши притомности духа, Світлана Харченко звалила його пострілом із револьвера, що його завжди мала при собі, дала коневі остроги й намагалася рятуватися, але кілька рушничних стрілів відразу забили її. Ординарець урятував себе заявою, що він примусово мобілізований "петлюровцями". Того ж самого дня він, скориставши з першої нагоди, втік, зголосився до штабу дивізії й оповів про трагедію.

Світлана була мініятюрна на зріст, миловидна й товариська дівчина. В короткому сірому жупані, сірому кашкеті і з револьвером на пасі, з правого боку, вона виглядала радше на хлопця ніж на дівчину. Під час походу все їхала верхи. Під час бою, завжди опікувалася раненими в недалекій віддалі від бойовіх лав, не зважаючи на свистіння куль і вибухи гарматних стрілен. Полкова старшина й козацтво любили її й шанували. Трагічна смерть "нашої Світланки", як називали її в полку, вкрила щиро-глибокою жалобою всю дивізію.

Схема пероможного наступу 3-ої Залізної дивізії від Кам'янця Подільського до станції Кодима.

Виславши розвідачів, перебраних за селян, з метою розшукати Синій полк і провадити розвідку в напрямку на Бірзулу, Комдив наказав 9-му полкові відновити наступ на Кодиму. Дійшовши до стику з ворогом, стрільці розпочали завзятий бій, що затягнувся аж до світанку. Не відомо як довго тривав би цей бій, якби раптова стрілянина в тилу ворога не змусила червоних до спішного відступу. Була це несподіванка не тільки для ворога, але й для нас, бо ми не знали, хто саме спричинив був паніку в тилу червоних, що передавалася й на ту червону частину, що тримала станцію Кодима. Ворожі броневики від'їхали в напрямку на Бірзулу. Чорноморський полк використав цей мент, щоб заагакувати станцію і змусив червоних залишити станцію Кодиму в безладному відступі. Трофеями Чорноморців були полонені й вантажні вагони з різним майном.

Виявилося, що 7-ий Синій полк, переслідуючи ту червону частину, що загрожувала його запіллю, в напрямку на Кодиму, опинився в тилу того ворога, що бився з 9-им Стрілецьким полком. Несподівана поява Синього полку й його тилова атака, допомогли 9-му полкові й спричинилися до захоплення Чорноморським полком ст. Кодима.

3-тя дивізія розбила ворога й відкинула його на південь, але не знищила його. Після цієї перемоги, стан дивізії був загрозливий. Фронт її розтягнувся на майже 25 кілометрів: Вона була обезкровлена великими втратами, змучена, без забезпеченого запілля й постачання; дошкульно відчувався брак амуніції, а поповнення не було.

Між тим, ворог масував нові сили й треба було сподіватися різних несподіванок із боку міцнішого ворога. Комдив знову звернув увагу штабу армії на критичний стан 3-ої дивізії.