Олександр Удовиченко - Третя Залізна дивізія

7-ий Синій полк, після однодобового відпочинку в с. Марківка, як резерва дивізії, перейшов ізнову до наступу і вибив червоноармійців із сіл Антонівка, Висока Гребля, м. М'ясківка. с. Гарячківка і с. Джугастра, а 9-й Стрілецький полк обсадив с. Вільшанка. 2 серпня 1919 р., головні сили 3-ої дивізії займали фронт по лінії Свобода Крнклівська — с. Жидівка, мавши резерву і штаб дивізії в м М'ясківка. Головні сили червоних тримали фронт на лінії сіл: Попелюхи — Ставки — Христищі — Дмитрашівка; штаб кінної бригади Котовського в м. Піщанка. Командування 14-ої сов. армії настирливо намагалося розбити 3-ю дивізію, відбити станцію Вапнярка, обсадити станцію Жмеринка і, мавши вільний залізничний шлях Одеса — Вапнярка — Жмеринка, заатакувати тили нашої армії, що лагодилася до наступу на Київ. У районі Одеси ціла 14-а сов. армія шикувалася до підсилення фронту проти 3-ої дивізії, з метою її знищення. Стратегічним завданням 3-ої дивізії було не допустити до зреалізування плянів 14-ої сов. армії. 10-го серпня ворог намагається викинути Синіх із с. Гарячківка, але Синій полк відбиває наступ червоних.

Головні сили 3-ої Залізної дивізії на 2-го серпня 1919 р. Фронт червоних.

12 серня 1919 р. соборна армія УНР переходить до генерального наступу на Київ. У зв'язку із цим, штаб армії УНР дав наказ Командирові 3-ої дивізії забезпечити праве крило армії наступом на Бірзулу — Одеса. Полк. О. Удовиченко здає собі справу з того, що 3-я дивізія, виснажена вапнярськими боямн і поважними втратами під час тих боїв, без поповнення втрат і належного забезпечення в амуніцію, не є в стані переможно протиставитися переважаючим чисельно й збройно силам червоної армії, доносить про це штабові армії й водночас, виконуючи наказ, переходнть до наступу в напрямку на Бірзулу.

Штаб 8-го Чорноморського полку на станції Крижопіль; 7-го Синього полку — в с. Гарячківка; 9-го Стрілецького полку — в с. Вільшанка. 8-й Чорноморський полк мав наступати вздовж залізниці, в напрямку на Бірзулу, щоб притягнути на себе головну увагу ворога, а в той час інші частини дивізії мали маневрувати обхідним рухом. Завдання Чорноморців було дуже тяжке, бо вони мусіли весь час наступати від станції до станції, під сильним обстрілом ворожих бронепотягів.

Початковим завданням 8-го Чорноморського полку був не наступ, а лише затримання ворожих сил на лівому крилі 3-ої дивізії удаваною підготовкою до наступу, щоб, як уже було зазначено, тримаючи під загрозою ворожий відтинок фронту в районі ст. Крижоліль, стримати кинення ворогом резерви на відтинки фронту 7-го і 9-го полків.

Завдання 9-го Стрілецького полку було захопити с. Дмитрашівка, на правому крилі дивізії й обхідним маневром допомогти Синьому полкові здобути м. Піщанка. Завдання це 9-му полкові не пощастило виконати, бо його наступ на Дмитрашівку загальмовано міцною ворожою обороною цього села.

На долю Синього полку припало здобути е. Христищі і м. Піщанка. Вніч із 13 на 14 серпня 1919 р. полк вирушив із с. Гірячківка в напрямку на с. Христищі. О 4 годині ранку, Синій полк увійшов у етик із ворожою сторожовою охороною й відкинув її до села, але перед самим селом, у старих траншеях, боронив село полк імени Леніна, що з ним Сині вже билися перед тим біля села Вербове. Лави Синіх спинилися під сильним рушничним і гарматним огнем. Синя батерія розпочала канонаду водночас по с. Станки, звідкіля били ворожі гармати й по червоноармійцях у шанцях. Збоку залізниці почала гатити по Синім тяжка артилерія. Бій затягнувся до 9-ої години ранку, коли червоні бійці, заскочені обходом їхнього лівого крила 2-им куренем Синіх, що його очолював сотн. Троць, почали квапливо й безладно втікати з села, залишаючи ранених, забитих і полонених. Спинено їх перед самим м. Піщанка. Обхідний маневр 9-го полку все ще був у мертвому куті. Справа допомоги Стрільцямн Синім обхідним маневром виглядала безнадійно. Рахуючись із тим, що прийдеться покладатися виключно на власні сили Синіх, маючи в тилу на обох крилах ворога, командир Синіх рішив затриматися з дальшим наступом, щоб дати полкові трохи відпочити перед його продовженням. З цього скористало червоне командування, намагаючись перебрати ініціятиву до власних рук. О 12 годині того ж дня, 14 серпня, ворог перейшов до контр-наступу одночасно із м. Піщанка і з с. Ставки, отже, з фронту й на ліве крило Синього полку. Становище Синіх починало бути скрутним, але всі атаки червоних Сині відбивали контр-атаками. Запеклий бій, без успіху для червоних, продовжувався до вечора. Майже перед самим вечором, червоні зміцнивши свій фронт резервою, натиснули на праве крило Синіх. Ховаючись у кукурудзі, високістю до 2 метрів, червоні наблизилася до правого крила Синіх на яких 200 метрів, але наш кулеметний вогонь припинив їхній дальший наступ. Не зважаючи на це, положення Синіх усе було критичним, а 9-й Стрілецький полк продовжував свій безуспішний бій за здобуття с. Дмитрашівка й допомогти Синім не був у стані. Наші втрати на правому крнлі Снніх усе збільшуватися. Особливо потерпіла 4-а сотня, що в ній, разом із іншими, забито й командира сотні, хороброго сотн. Лютенка-Лютого. Полк. Вишнівський прийшов до переконання, що грізну для його полку ситуацію може врятувати лише контр-атака. Він звернувся до мене з проханням відкрити на короткий час рясний гарматний вогонь по вкритому кукурудзою полю перед е. Жристищі, після чого Синій полк перейде до контр-наступу. Так і сталося. З обсерваційного пункту батерії я зауважив замішання в лавах червоних і телефонічно дав наказ наступу, але Сині вже рушили вперед одну хвилину перед тим. Сталося це біля 17 години перед вечором. Сині наступали водночас на с. Ставки й м. Піщанка. І знову заскочені несподіваною енергійною контр-атакою Синіх, червоні розпочали спішний відступ. Уже під самим містечком, червове командування намагається привести до порядку свої панічно відступаючі лави, щоб бороюгтн Піщанку, але слабий уже опір ворога тривав дуже коротко і Синій полк захоплює це містечко. Червоні відетупили до станції Попелюхи. У той спосіб Сині вдерлися клином у запілля ворога, на віддаль 10 кілометрів. 8-й Чорноморський полк ще не рушив уперед, а 9-й Стрілецький все ще не здобув с. Дмитрашівка. Ввечорі того дня ворожа кіннота Котовського силою до 100 шабель, пробувала відбити с. Ставки, що його здобула перед тим 6-а сотня Синіх, але командир сотні, сот. Люлька, що охороняв ліве крило полку, зустрів її кулеметним і рушничним огнем і тим змусив ту кінноту відійти із втратами. Наші втрати збільшились на 25 ранених і забитих; між раненими було двох старшин. Того знаменного дня, 14-го серпня 1919 року, 7-й Синій полк перевищив сам себе: на протязі дня пройшов із боєм 17 кілометрів, розбив численно міцнішого ворога і здобув два села і містечко.