Нам було ясно, що червоне командування буде боронити Вапнярський вузол за всяку ціну. Це зобов'язувало вас уникати удару ворога в чоло, бо це коштувало б нам дуже дорого. Наші втрати були б поважні і невеликі наші сили були б виснажені, а сподіватися якогобудь підсилення від штабу армії було годі. Перед Комдивом 3-ої постало тяжко завдання розбити ворожу Вапнярську групу з найменшими людськими й матеріальними втратами.
Розділ XXIV
Загальна ситуація. На фронті 3-ої дивізії ворог зміцнює свої сили. Наступ 7-го Синього полку вздовж залізниці. Активність 9-го Стрілецького полку. Облудні гасла московських большевиків. Повстанський рух в Україні. Позитивні й негативні повстанські отамани. Отаманія
Безпосереднього зв'язку зі штабом армії 3-тя дивізія все ще не мала, але нам уже було відомо, що Нова Ушиця вільна від ворога та що Проскурівська наша група тримається в районі м. Ярмолинці. Група от. Тютюника і 2-га дивізія от. Божка є, ніби, в районі м. Бар — м. Ялтушків. Рквнож дійшли до нас чутки, що Галицька армія частинно перейшла на східній берег р. Збруча. Взагалі, на підставі тих відомостей, що надійшли до штабу дивізії, було видно, що становище армії УНР не було аж таке безнадійне, як це здавалося, але все ж таки досить тяжке. ІЦождо 3-ої дивізії, то її становище не покращало, бо вона мусіла й надалі виконувати своє тяжке завдання, поклвдаючись лише на свої власні, втратами в боях зменшені сили.
Після переможного, але з болючими для нас втратами, бою Чорноморського полку за м. Комаргород, Комдив 3 рішив бити Вапнярську групу червоних комбінованими ударами, вживаючи обхідних маневрів і, по можливості, уникати чолової атаки, як головного удару. Перший удар, у праве крило ворогя, мав нанести 7-ий Синій полк. Для викошання цього завдяния Комдив наказав полковникові Вишнівському наступати своїм полком на станцію Юрківка і далі на станцію Вапнярка, весь час увздовж залізниці; 9-му Стрілецькому — зайняти позицію Синього полку й прикривати дивізію з баку Жмеринки; 8-му Чорноморському — залишити м. Комаргород і зайняти позицію вздовж р. Русява, з головним пунктом опору в м. Томашпіль.
Інформації, що їх подала дивізійна розвідка, свідчили, що після поразки ворога під Звізданівкою й Комаргородом, червоноармійці підупали на дусі, особливо в частинах 45-ої совєтської дивізії. Стверджено, що до ст. Вапнярка пробули нові ворожі частини, а на станціях Крижопіль і Рудниця рівнож вивантажувано червону піхоту й гармати. На ст. Вапнярка стояло під парою кілька бронепотягів. Усі ці відомості стверджували, що бої за Вапнярський залізничний вузол допірощо розпочинаються та що червове командування має замір утримати його за всяку ціну в своїх руках.
Загальна ситуація на українсько-протибольшевицькому фронті — 8-16-го липня 1919 р.
7-ий Синій полк, що його замінено 9-им полком, розпочав наступ на ст. Юрківка, переміг поважний спротив червоних під с. Юліямпіль і заатакував село й ст. Юрківка. В бою за Юрківку з боку ворога приймало участь кілька бронепотягів. Сотник Шура-Бура, із своєю батареєю, змову виручав свій полк надзвичайною відвагою, завзятістю й дуже влучною стрільбою. Не зважаючи на переважаючий вогонь ворога і на те, що одну з гармат Синьої батареї підбито, а обслугу поранено, гарматний герць сот. Шури-Бури закінчився тим, що два ворожі бронепотяги поважно ушкоджено, а два а два інших змушено відійти ло ст. Вапнярка. Синій полк переміг і зайняв ст. і село Юрківка.
9-ий Стрілецький полк змінив 7-ий Синій полк, зайнявши одним куренем ст. Рахни; решта полку залишилася в місті Джурин, як дивізійна резерва. Курінь стрільців активно боронив свій відтинок, уживаючи випадів і не раз тримав у своїх рукак станцію Ярошенка. У Джурнні, одного дня, сторожова охорона 9 полку проґавила кінний відділ червоних, що, заатакувала зненацька ранком резерву полку, захопила частину коней кінної сотні… Швидка відсіч стрільців змусила червоних тікати, залишивши захоплені коні.
8-ий Чорноморський полк відпочивав, після тяжких боїв, у м. Томашпіль, виставивши сторожову охорону в бік м. Комаргород. У його розполозі було спокійно. Полк лікував свої рани й поповнювався добровільно мобілізованими.
Большевицька московська армія розпочала свою бойову акцію під облудним гаслом соціальної справедливости, обіцяючи всю землю селянам, фабрики робітникам, капітал і ліси народові… Звичайно, такі демагогічні, але привабливі гасла, відповідали інтересам селян і робітників. Ці облудні гасла були тим магнетом, що притягнув їх на бік большевиків, бож вони не знали, що такі гасла "всім-усім" — це обіцянка золотих грушок на давно всохлій вербі…
Читать дальше