Його ж. Петр Бориславич. Поиск автора “Слова о полку Игореве”. – Москва, 1991. – С. 130.
Котляр М. Ф. Чи міг Роман Мстиславич ходити на половців раніше 1187 р. // Український історичний журнал. – 1965. – № 1. – С. 117–120;
Його ж. Из исторического комментария к “Слову о полку Игореве” (Кто был Мстислав?) // Древнейшие государства на территории СССР. 1987 г. – Москва, 1989. – С. 43–50;
Його ж . Отражение в “Слове о полку Игореве” государственной структурі Руси эпохи феодальной раздробленности // Древнейшие государства на территории СССР. 1985 г. – Москва, 1986. – С. 64–71.
Толочко П.П. Історичні портрети. – К., 1990. – С. 257–264.
Слово о полку Игореве. – С. 22;
Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX – XIII вв. – С. 115–117.
Вивчення згадки “Слова о полку Ігоревім” та інших джерел дало підставу М.Ф.Котляру зробити ряд цікавих спостережень про розвиток військової справи Романом Мстиславичем в цей час. Головною військовою силою тоді була кінна князівська дружина, на допомогу якій у випадок ворожого нападу збиралося народне ополчення. “ Роман Мстиславич , – пише дослідник, – замінив повсюдне поширену на тогочасній Русі кольчугу панциром ”. Див.: Котляр М.Ф. Військова справа у Галицько-Волинській Русі XII – XIII століття // Жовтень. – 1984. – № 1. – С. 96–97.
Б.Рибаков вважає, що підбір князів в “Золотому слові” Святослава Всеволодовича пов’яаний з активною їх участю у боротьбі з степовиками, перш за все в поході проти Кобяка 1184 р. Див.:
Рыбаков Б.А . Петр Бориславич. Поиск автора “Слова о полку Игореве”. – Москва, 1991. – С. 117–132.
Проте джерела не повідомляють про участь князя Романа в означеному поході. Але згадка про народи “половців” та “хінова” цілком може бути пов’язана з якимось більш ранніми взаєминами волинського князя з кочовиками. Зокрема, якіїсь половецькі загони допомогали белзькому князю Всеволоду під час його походу під Берестя (1182 р.) проти поляків, які потенційно були союзниками Романа Мстиславича. Думку про участь Романа Мстиславича в означеному поході висловлює і Л.В.Войтович, посилаючись при цьому на інформацію В.М.Татіщева, див.:
Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX – початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. – Львів, 2000. – С. 15;
Пор. Татищев В.Н . История российская. – Т. 3. – Москва, 1963.– С. 130–131.
Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX – початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Істориико-генеалогічне дослідження. – Львів, 2000. – С. 375.
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 744.
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 750.
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 732.
Головко О.Б. Слов’яни Північного Причорномор’я доби Київської Русі і проблема витоків українського козацтва // Український історичний журнал. – 1991. – № 11. – С. 33–34.
Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX – XIII вв. – С. 147.
Повесть временных лет. – Ч. 1. – Москва, 1950 (далі – ПВЛ). – С. 21, 58,84;
Исаевич Я.Д. “Грады Червенские” и Перемышльская земля в политических взаимоотношениях между восточными и западными славянами // Исследования по истории славянских и балканских народов. – М., 1972. – С. 117–122;
Його ж. Висляне и лендзяне в IX – X вв. // Формирование раннефеодальных славянских народностей. – М., 1981. – С. 156–170;
Його ж . До питання про західний кордон Київської Русі // Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. – Львів, 1966. – С. 81–104; та ін.
Знахідки князівських знаків князя Святослава Ігоревича, батька Володимира I, в Пліснеську, поряд з деякими іншими спостереженнями, дають підставу вважати, що район Західного Бугу попав в сферу впливу Києва по меншій мірі в третій чверті X ст. Див.:
Моця А.П., Сыромятников А.К. Княжеские тамги Святослава Игоревича как источник изучения истории древнеруских городов // Древнерусский город. – Киев, 1982. – С. 84–85;
Головко О.Б . Русь у міжнародному житті Європи IX – X ст. – Київ, 1994. – С. 20–21.
ПВЛ. – Ч. 1. – С. 96, 101, докладно про ці події див.:
Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X – первой трети XIII вв. – К., 1988. – С. 6–40.
Польський дослідник Т.Васілевський та деякі інші автори припускають можливість того, що ці події відбулися на два роки раніше, а саме в 978 р. Див.:
Читать дальше