Ярослав Штендера - Засуджений до розстрілу

Здесь есть возможность читать онлайн «Ярослав Штендера - Засуджений до розстрілу» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1995, ISBN: 1995, Издательство: Червона Калина, Жанр: История, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Засуджений до розстрілу: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Засуджений до розстрілу»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Головну тему книжки можна було б справедливо визначити як трагічний інцидент бурхливої доби. Бо йдеться у ній про долю українського полководця Петра Болбочана, котрий боровся за незалежність нашої Держави і загинув від рук наших співвітчизників.
Зібрані воєдино різні інформаційні джерела, більшість з яких досі були недоступні широкому загалу, свідомо обрамлені авторським лаконічним, змістовним, без мовних прикрас, військовим стилем, що скоріше спрямовує читача в історичну сутність подій 1917— 1920-х років.
Погляди на ту чи іншу подію та саму постать полковника Болбочана деколи суперечливі, не завжди і не у всьому співпадають з нашими. Однак нехай сам читач дасть їм свою оцінку. Книжка, безперечно, цікава у пізнавальному значенні.
Редактор ЛАРИСА ФЕДОРІВ

Засуджений до розстрілу — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Засуджений до розстрілу», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Тепер події почали розвиватися швидшим темпом. Було закликано українські частини на північному фронті не виконувати ніяких наказів головнокомандуючого, організувати свій український склад, давати опір ворогам Української Народної Республіки і "для проведення цього в життя вжити тих заходів, які викликаються Вашим географічним становищем щодо Петрограду, звідкіль насувається на Україну ця велика небезпека. Треба, щоб ви цю небезпеку спинили біля Петрограду". Фактично, це був заклик до диверсійних дій українських частин проти Петрограду. Однак, як продовжує Д, Дорошенко, "така диверсія була б можлива при іншому внутрішньому стані українських частин, ніж той, в якому вони були в кінці 1917 року, себто в стані розкладу й пересякнення більшовицькою пропагандою. А при такому стані речей опублікування цього наказу могло лиш стягнути з боку більшовиків репресії на українців на північному фронті, в Петрограді і взагалі на Московщині, що і справді сталося в короткім часі". [27]

Іншою важливою подією був з'їзд Рад селянських, робітничих і солдатських депутатів України, що відкрився 17 грудня в Києві. Згідно з планом більшовиків, з'їзд мав домагатися передачі влади в їхні руки, а його мінімальна вимога була перебрати склад Центральної Ради, щоб пропхати туди якнайбільше своїх членів. Одначе українські діячі зуміли повернути з'їзд на користь Центральної Ради, це змусило більшовиків покинути з'їзд і переїхати до Харкова, щоб там продовжувати свої наради. У Харкові вони проголосили себе Першим Всеукраїнським з'їздом робітничих, солдатських і селянських депутатів і обрали виконавчий комітет Рад, який "взяв на себе всю повноту власти на Україні". [28]Виступаючи на стороні Харківського уряду, Петроград тепер мав бажану причину, щоб усунути Центральну Раду силою. Ще 8 грудня Раднарком Росії призначив Володимира Антонова-Овсієнка головнокомандувачем збройних сил на півдні Росії, що мали завдання зайняти Дон і Україну. 16 грудня він прибув до ставки в Могилеві на Дніпрі і "зразу взявся до організації боротьби проти України. Він наказав розпустити Український Революційний Штаб в Петрограді і виробив план операцій, які зводилися до того, щоб захопити Харків, Полтаву, Катеринослав, а потім давити на Київ, наступаючи з одного боку з півночі — від Гомеля на Чернігів та Бахмач, з Брянська на Конотоп і Ворожбу, а з другого — з заходу, за допомогою ще недемобілізованих збільшовичених частин фронту — головно 2-го Гвардійського корпусу, що стояв на Поділлі", [29 *]Іншим важливим завданням Антонова-Овсієнка було не допустити до можливої військової співпраці між Україною і Доном, [29а]В кінці грудня Харків, Полтава і Чернігів були в руках більшовиків, які також закріпилися в деяких важливих пунктах на правому березі. У січні Олександрівськ і Катеринослав також потрапили в їхні руки. Із зростаючою загрозою Києву, українські політичні кола, врешті-решт, почали думати про замирення з Центральними державами. Але навіть і в тому їх випередили більшовики, представники яких 2 грудня зустрілися з уповноваженими Німеччини, Австрії, Болгарії та Туреччини і вже 5 грудня підписали перемир'я. Українська сторона лише 28 грудня вирішила брати участь у тих переговорах, що розпочалися 22 грудня, Але тільки 3 січня 1918 року українська делегація виїхала до Бреста.

А тим часом коло наступаючих червоних частин на Київ постійно звужувалося. Головною причиною було те, що "українське військо, всі ці численні українізовані полки, дивізії й корпуси танули як сніг, далеко швидше, ніж відбувалася їх українізація". [30 *]Дійшло до того, що зродився план, за участю деяких членів Центральної Ради розігнати, або розпустити її, і передати всю владу Раді Робітничих, солдатських і селянських депутатів. Змовники були в контакті з Радою Народних Комісарів у Петрограді і Народним Секретаріатом в Харкові. Змову було своєчасно викрито і комендант Києва Михайло Ковенко не побоявся арештувати змовників в будинку Центральної Ради, хоч арешт викликав протест Михайла Грушевського, Також не вірив у боротьбу з більшовиками голова українського уряду Володимир Винниченко. Саме з таких міркувань він запропонував, щоб одна частина Секретаріату заарештувала другу, з Винниченком на чолі, проголосила владу Рад, перевибори Центральної Ради і негайні мирні переговори з більшовиками. Товариші Винниченка не погодилися на його план. [31]

Оцінюючи погляди українських соціал-демократів відносно більшовиків, один з дослідників тієї доби Михайло Шкільник приходить до висновку, що "спочатку партія недооцінювала більшовицької небезпеки і потішала себе ілюзіями, що соціалістична, а навіть більшовицька влада в Росії не схоче поневолити соціалістичної України, і знайдеться спосіб співжиття між обома державами". [31а]

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Засуджений до розстрілу»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Засуджений до розстрілу» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Засуджений до розстрілу»

Обсуждение, отзывы о книге «Засуджений до розстрілу» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x