Ярослав Штендера - Засуджений до розстрілу

Здесь есть возможность читать онлайн «Ярослав Штендера - Засуджений до розстрілу» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1995, ISBN: 1995, Издательство: Червона Калина, Жанр: История, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Засуджений до розстрілу: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Засуджений до розстрілу»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Головну тему книжки можна було б справедливо визначити як трагічний інцидент бурхливої доби. Бо йдеться у ній про долю українського полководця Петра Болбочана, котрий боровся за незалежність нашої Держави і загинув від рук наших співвітчизників.
Зібрані воєдино різні інформаційні джерела, більшість з яких досі були недоступні широкому загалу, свідомо обрамлені авторським лаконічним, змістовним, без мовних прикрас, військовим стилем, що скоріше спрямовує читача в історичну сутність подій 1917— 1920-х років.
Погляди на ту чи іншу подію та саму постать полковника Болбочана деколи суперечливі, не завжди і не у всьому співпадають з нашими. Однак нехай сам читач дасть їм свою оцінку. Книжка, безперечно, цікава у пізнавальному значенні.
Редактор ЛАРИСА ФЕДОРІВ

Засуджений до розстрілу — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Засуджений до розстрілу», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

ідеї автономії не позбулася Центральна Рада навіть 19 листопада, коли Третім Універсалом проголошувала: «Однині Україна стає Українською Народною Республікою, Не одділяючись від Республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими допомогти всій Росії, щоб уся Республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів». [3 *]

Третій Універсал поставив Україну, у світлі міжнародного права, в цікаве становище. Оголошуючи себе республікою у федеративнім зв'язку з Росією, український уряд в той же час відмовлявся визнати владу Народних Комісарів, які, поваливши Тимчасовий Уряд, почали встановлювати свою комуністичну владу. Конфлікт між Україною і більшовиками, хоч би й на цьому грунті, був неминучий. [За]

Автономічний курс Центральної Ради негативно вплинув на цілий ряд справ, що стосувалися державного будівництва, Але найбільше його довелося незабаром відчути у ділянці невід'ємної опори будь-якої держави — у формуванні своїх власних збройних сил. Провідні кола Центральної Ради зайняли позицію, що збройні сили — це знаряддя мілітаризму, яке не має і не може мати місця в новому демократичному устрої. Тому наміри створити власні збройні сили рішуче відкидалися, а те, що було сформовано, спрямовувалось на захист революції і конаючого Тимчасового Уряду. Варто погодитися з поглядом, що «наші соціалісти були принципові антимілітаристи, вважали, що генерали і старшини — це контрреволюціонери, яких треба було зліквідувати». [3б]Тільки з таких міркувань могли українські політичні діячі під впливом своїх менторів — російських соціалістичних партій негативно ставитися до організування власного війська, яке мало б захищати краще свою, ніж чужу державу. «Жахаючись націоналізму, українські соціялісти вживали всіх заходів, щоб підпорядкувати своєму впливові українізовані частини. Посилались партійні агітатори-комісари. Велась пропаганда йоціялістичних програм. Замість творення мілітарної сили популяризувався погляд в потребу перетворення війська в народну міліцію, підпорядковану партійним комітетам. Партійні комітети і старшини своєї цілі досягли, але так далеко, що здеморалізували більшість українських частин. Своєю нерозумною пропагандою вони помогли більшовикам перебрати ці частини під свій вплив і команду». [4]Страх перед «українським мілітаризмом» довів до того, що навіть майбутня підпора Центральної Ради, Січові Стрільці, «майже півроку оббивали пороги, поки нарешті дозволено їм сформуватися». [4а]А ті одиниці, які вимагали і свого війська, і самостійної держави, стали контрреволюціонерами і силами реакції, Все ж таки саме з їхньої ініціативи сформувались у більш відомих частинах полки ім. Полуботка і Богдана Хмельницького. Внаслідок такої політики Україна не мала належної військової опори й охорони, коли її було найбільше потрібно. Для прикладу можна подати такий випадок:

«44-та дивізія — 173 Каменецький, 174 Роменський, 175 Батуринський і 176 Переволочинський піші полки — були на Північному фронті й зукраїнізувались. Згідно з постановою дивізійної ради, вирушили на Україну… Збільшовичені фронтові частини загородили шлях. Дивізія мала бій. Окремими курінями, сотнями — то походом, то потягами — пробились на Україну до Батурина та Глухова. Командувач дивізії доніс про прибуття дивізії військовому секретаріатові, прохаючи наказу на майбутнє. Військовий секретар, соціал-демократ Порш дав наказ демобілізувати дивізію. Дивізійна рада не повірила. Думали, що це провокація телеграфіста-більшовика. Командувач дивізії з представниками ради прибули до Києва і були здивовані, коли п. Порш підтвердив наказ про демобілізацію та заявив, що замість цього війська буде формуватись народна міліція з надійним, в політичному розумінні, командним складом». [5 *]— Не можна сказати, що українські вояки в царській армії не розуміли важливого моменту, а саме, що вони можуть послужитися у формуванні української державності. Наприкінці червня і на початку липня 1917 року в Вінниці зібралися «з усіх кінців і фронтів московського царства українські вояки для творення української армії, їх кількість подавали на 120 тисяч… Очікувалося прибуття з Києва українських емісарів, які дадуть лад тій масі війська — біля 30 полків. Та минав день за днем, а з Києва ніхто не приїздив, і ось це видовище тривало яких два тижні, вояки поз'їдали свої харчі та витратили на них усі свої гроші,_ але за той час ніхто ні пальцем не ворухнув, щоб дати їм лад і зорганізувати в українську збройну силу. І ця маса людей-війська розлізлася так, як і перед тим зібралася». [5а]Так згадується одна з перших спроб до формування регулярних збройних сил у статті доктора. Дмитра Куликовського. Цілком поділяє цю думку, описуючи відродження національного війська України у 1917–1918 роках, полковник української армії В. Зарицький. «Мільйонова зукраїнізована армія на румунськім і південно-західнім фронтах, добре озброєних, чекала директив від Центральної Ради, чекала призначення головнокомандувача, який попровадив би її до бою. А в той час в Києві український Уряд дебатував над питанням створення народної міліції для оборони краю, а уже сформовані регулярні українські військові частини, як на фронтах, так і в краю, рішено здемобілізувати.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Засуджений до розстрілу»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Засуджений до розстрілу» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Засуджений до розстрілу»

Обсуждение, отзывы о книге «Засуджений до розстрілу» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x