Анатолій Дублянський: Луцьк

Князь Свитригайло мав ще другого противника в особі литовського кн. Жигимонта, що в 1432 році позбавив Свитригайла великокняжої литовської корони, а після робить заходи, щоб ще прилучити до себе Волинь. На цьому тлі приходить між ними до частих суперечок, в які, між іншим, зручно втручалися поляки. В кінці кінців луцькі бояри, бачучи безвихідне положення Свитригайла, й маючи до вибору лише підданство короні або Литві, вибрали останнє (1439). Наступного року, після вбивства Жигимонта, Свитригайло, що майже рік перебував як вигнанець на Угорщині, знову зявляється на Волинь і Луцьк вітає свого улюбленого князя з великою радістю. Свитригайло, резидуючи в Луцьку, титулував себе великим князем і оточувався громадою достойників і князів. Крім них за Свитригайлз зустрічаємо в Луцьку раду, що мала на нього великий вплив. Він в у порозумінню з цією радою перед смертю в луцькому замку (10 лютого 1452 р.) віддав ключи міста старості луцькому Немірі і князям Михайлові й Іванові Чарторийським та наказав їм передати Луцьк Литві. Після того Луцьк вже не мав своїх князів. Резидували тут від того часу волинські намісники, а від 1475 року маршалки волинської землі, якими були тільки українці. Після смерти Свитригайла Луцьк сильно підупав. Причиною цього передусім були татарські наїзди. На весні 1453 р. татари знищили частинне місто й вивели звідси в ясир кілька тисяч осіб. В 1494 році пожежа й татари майже цілковито знищили місто. З тої причини в 1497 році Луцьк вдруге дістає магдебурське право від лит. кн. Олександра. Грамота ця, писана по латині, крім надання Луцьку різних прав, зобовязуе міщан брати участь в обороні мурів, а коли б загрожувала більша небезпека, то разом із шля>тс ю боронити замку. Проте різні нещастя не дозволяють місту піднестися. В 1508 році ротмистр Лука Муровець відбиває під мурами міста велику ватагу татар. В 1540 році Луцьк знову нищить пожежа, в часі якої в замку згоріли всі старі акти й документи. З огляду на зубожіння міста, король Жигмонт Август в 1552 році грамотою, писаною старою українською мовою, звільняє луцьке населення майже від усіх оплат. В другій половині XVI в. Луцьк, завдяки спокійним часом, стає знову багатим. Цвіте в ньому торговля й промисл. Крім звичайних ремісників були тут: золотильники, шаблярі, слюсарі, кушнірі, мулярі. В Луцьку відбувалися тоді великі ярмарки на сукно, шкіри, золотарні вироби й вино. Населення міста складалося переважно з Українців. За литовських часів жили тут і вірмени, литвини, жиди, караїми, татари, поляки. На острові мешкали самі християне; далі, в сторону теперішнього собору населення було мішане, на Вільці й в сторону Жидичина жили жиди, на Омелянику — караїми. Цілий Луцьк крім Яровиці був обведений тоді валом і частоколом та мав кілька оборонних веж.

Після Люблинської унії (1569), коли цілу Волинь прилучено до Польщі, Луцьк стає столицею новоутвореного воєвідства Волинського., а тому також досить важним адміністраційним центром, де скупчується багато різних урядів. Між іншим 1575 року Стефан Баторий установив у Луцьку судовий трибунал для Волинського, Київського й Брацлавського воєвідств, але ця установа існувала тут лише кілька літ. В Луцьку також відбуваються волинські соймики й всякі зїзди. Підчас одного з'їзду-восени 1595 року прийшов під Луцьк Наливайко. Налякана польська шляхта не думала про оборону, виїхала на чолі з біскупом і згодилася заплатити Наливайкові контрибуцію; але Наливайко не вдоволився нею і пограбував передмістя.

В самому кінці XVI віку Луцьк починає відогравати значну ролю в українському церковно му житті. В тих часах у Луцьку було ще чотири манастирі св. Василія й Пречистенський в місті, Черчецький біля села Черчець і Спаський на Крас ному та біля 15 церков, як св. Анастасія, Воскресення, Вознесення на Яровиці, св. Михайла, св. Івана — катедральна в замку, Покровська. Пятницька, Рождественська, св. Духа, св. Симеона і Троїцька. Луцька православна єпископія була дуже багата, бо володіла 4 місточками, 2 замками й 34 селами. Серед луцьких владик, що мали титул єпископів луцьких і острозьких та екзархів усієї Руси, найбільш відомий Кирило Терлецький, один з ініціяторів церковної унії з Римом. Цей владика ще відомий тим, що провадив завзяту боротьбу з ченцями Жидичинського манастиря, найбільшого тоді на Волині.

З моментом народження унії починається сильна католицька акція на Волині. В 1604 році прибувають до Луцька єзуїти, що її спровадив сюди луцький біскуп Шишковський, й згодом закладають тут свої школи, при яких навіть відбувалися вищі курси науки. В 1614 році єзуїти для конкуренції з Братською школою заложили українську школу. Одначе та школа серед українців 5ула дуже непопулярна й її мусили з браку учнів зліквідувати.