Анатолій Дублянський: Луцьк

Данило Галицький зустрівся з луцькими боярами, що були незадоволені з кн. Ярослава й просили Данила взяти Луцьк під свою владу. Тоді кн. Данило, зібравши дружину в Володимирі, прибув під Луцьк, що гостинно відчинив йому свої ворота, і прилучив його до земель свого брата Василька Володимирського. Від того моменту Луцьк аж до 1271 року не має своїх князів. В часі татарської навали в 1240-41 р.р. ціла Україна зазнала сумної долі, що не минула також і Луцьк. Що сталося тоді з Луцьком, не знаємо; зберіглися лише описи пізніших нападів на нього татарів. Взнмі 1259 року один з татарських ватажків Куремса облягав Луцьк, який, як каже лістопис, був «не утвержені і не уряжені» і тільки захисне положення міста рятує його. Збіглося тоді до Луцька дуже багато околичних мешканців. Розлив ріки робив його неприступним, але Куремса намагався таки здобути місто. Перескоджуе цьому сама природа: сильна буря ламає прилади до кидання каміння на місто, і Куремса змушений вертатися в степи. Два роки пізніше приходить на Волинь з великою силою новий татарський ватажок Бурундай та наказує Василькові знищити кілька замків, у тому числі й луцькій; Василько це домагання виконав. Князь Василько Володимирський перед самою смертю (1271) віддає луцьку волость кн. Мстиславові, синові Данила Галицького. Земля, що підлягала йому, була дуже обширна. Кн. Мстислав Данилович володіє Луцьком, Дубном, Берестям, Белзом і іншими містами. В 1288 р. прибуває до Луцька просити помочі один з польських князів Конрад і застає кн. Мстислава «в нікоєм місті іменем Гаї», (тепер передмістя Луцька — Двірець). Як оповідає літописець, було це дуже гарне місце «устроєно розличними хороми» і мало церкву «предивно красотою сияющу». З оповідання галицько-волинського літопису (під 1288 р.) про жертви Володимира Васильковича, кн. володимирського, різним церквам, довідуємося про існування в Луцьку епископії. Заложена вона була правдоподібно давніше, можливо навіть ще за Ярослава Луцького або його синів; катедральною церквою була церква св. Івана Богослова в замку. Після смерти Володимира Васильковича (1289) володимирський стіл зайняв Мстислав Луцький. Луцьк довший час знову не мав своїх князів. Щойно після смерти Юрія І Львовича кн. володимирського в 1308 р. луцьку волость дістав молодший його син Лев, що вмер біля 1323 року й був останнім князем Луцька з українського роду.

Княжий Луцьк, як столиця удільних князів, був великим та багатим. Безумовно його предмістя не сягали, як про це кажуть перекази, аж до сіл Жидичина й Крупи, що віддалені від Луцька на 8 — 10 кільометрів, але були не менші за теперішні. Сама назва Луцька в літописах «Лучеськ Великий на Стирі» вказує на великі розміри міста. Щодо значення, то був він тоді другим по Володимирі містом на Волині.

Замок луцьких князів, що стояв на місці те перішнього замку Любарта, був, мабуть, досить укріпленим, а в самому місті було багато мурова них будинків. Особливо про велич та багатство княжого Луцька свідчить велика кількість церков. Число їх трудно встановити. Перекази кажуть, що було їх разом з манастирями більше як двадцять. В старих актах маємо згадки про слідуючі княжі церкви: в замку була катедральна церква св. Івана Богослова, заложена десь в XI або XII столітті; на місці, де тепер протестант ська кірха була мурована церква св. Катерини з Х віку, біля якої в Стирі хрещено Луччан за Володимира Великого. Біля сучасної вязниці була церква св. Димитрія, заснована кн. Мстиславом Мономаховичем перед 1132 роком. Недалеко По кровської церкви збудовано в XII столітті церкву св. Миколи, патрона міста Луцька. Біля неї сто яла церква св. Якова. Недалеко теперішньої ка толицької курії красувалася церква св. Трійці. На місці братської церкви були церкви св. Лазаря з шпиталем і св. Духа.

Багато також церков за княжої доби стояло від теперішнього собору до Василіянського мосту. В першій пол. XIII віку десь коло прав. собору кн. Василько Романович заложив мужеський манастир з церквою св. Василія. Між вул. 3 мая і міським садом стояла церква Воскресення. Там, де міститься Українська Гімназія на так званій колись «Святій Горі» в початках XII віку Мстислав Мономахович заложив Пречистенськин жіночий манастир. На місці, де тепер «Іверська Каплиця», було дві церкви — св. Михайла й Рождества Божої Матері. На горці, де стоїть тепер Пятницька каплиця, була церква св. Параскеви (Пятницька). Крім того були ше тоді в Луцьку церкви: св. Днастасія, Преображенська й інші, що їх місце тепер трудно віднайти через брак відповідніх даних. На жаль, крім переказів та історичних звісток, не збереглося від княжого Луцька нічого. Спричинилися до цього пожежі, напади чужинців, а особливо наша байдужість та політика пізніших володарів Луцька, які свідомо стирали з лиця землі сліди давно минулих часів.

Читать дальше