Юрій Тис - Бої Хмельницького

Польські гусари початку 17-го ст.

Усі ті питання вимагали добре продуманої бойової дії і що найважливіше — воєнних успіхів. Відігравала тут ролю теж і моральна постава населення та реєстрових, які в разі невдачі могли б піддатися панічним настроям.

Зрештою ж велику увагу Хмельницький присвятив і відповідній пропаґанді. Для частини простого населення, що не завжди розуміла високу мету повстання Хмельницького, була готова історія «особистої кривди», заподіяної Чаплінським. Зручна пропаґанда розбуджувала довір'я до воєнного виступу Хмельницького у широких шарах поневоленого селянства. Помічаємо теж і зручно використану соціяльну пропаґанду; в реляціях же читаємо про соціяльні домагання гетьмана. Все воно однак спирається на національній базі, яка так виразно прозирає зі сторінок тогочасних літописів, гетьманових універсалів і листів. Але ці питання заторкуємо тільки побіжно, бо вони до властивої теми нашої студії вже не належать.

Перед бурею.Мало або й нічого не знаємо про події в тому ж часі на Січі. Всетаки до виступу Хмельницького Січ була приготована. Не відомо, як там Хмельницький захопив владу, нема ніякої згадки про те, чи сталося воно в висліді якогось бойового акту. Воно правдоподібно, що на Січі Хмельницького таки очікували і його вибір на старшого війська запорізького відбувся серед особливих урочистостей.

Поляки, головно ж ті, що стояли як залога, мусіли знати про вагу цієї події, коли на першу вістку про те, що 2-го лютня Хмельницький перебрав на Січі владу, полковник Ґурський покинув Трехтемирів і з однією хоругвою шляхти втік до Крилова (9-го лютня). На місці ж залишився полк драґунів, складений з українців, та вся канцелярія включно з військовими клейнотами. Одночасно залога Кодака повідомила великого коронного гетьмана Потоцького про «бунт» на Січі.

Хмельницький мав докладні вістки про те, що діється по польському боці: він знав про те, що поляки вирішили піти походом на Січ і знищити «ребелію» в самому гнізді. Цим плянам Хмельницький і протиставився. В половині квітня він вирушив з Січі проти поляків з неймовірно малим числом людей: з трьома сотнями добірних запоріжців та з 1000–1500 ногайців, що не мали навіть луків і були озброєні тільки «масляками». Татарами мав проводити Тугай-бей. Однак деякі джерела це заперечують і твердять, що Тугай-бей, не зважаючи на особисту дружбу з Хмельницьким, «спізнився» і прибув аж під Білу Церкву. З-поміж старшин Хмельницького відомі тоді тільки два: Кривоніс і Криса.

Ще під час мобілізації польських військ великий коронний гетьман Микола Потоцький вислав на Січ до Хмельницького послів із пропозицією про замирення. Від Потоцького прибули полковники Кричевський і Хмелецький. Потоцький обіцював усунути непопулярних реєстрових старшин, обмежити сваволю «жидів-арендарів», що — як записує сучасник — «ексорбітували над козаками»; Хмельницькому ж обіцяв віддати Суботів.

Відповідь привезли посли на письмі: Хмельницький домагався уступлення всіх польських військ із України, привернення війську запорізькому всіх стародавніх прав, свобідного вибору гетьмана та високих старшин. Це була ясна відмова, то ж так цю відповідь зрозуміли й поляки. Скоро після того Потоцький скликав воєнну раду, на якій вирішено знищити Хмельницького та розбити його відділи ще заки повстання розгорнеться в затяжну війну.

Рухи обох військ.Коронний гетьман Потоцький обстоюав думку, що всієї збройної сили вживати не потрібно. Тому він і вислав тільки добірний відділ під командуванням свого сина Степана в напрямі Січі і цей відділ поділено яа дві частини:

1) суходільний відділ, складений з 11 хоругов, з однієї гусарської хоругви, складеної з 150 чоловік та двох гармат, далі ж — із 200 драґунів та з 1.500 реєстрових козаків з табором; ці відділи були кінні; крім того вони вели деяке число коней, приналежних до другого відділу, що плив Дніпром;

2) «водний» відділ, що поплив вниз Дніпром човнами; це були головно реєстрові козаки, число яких сягало 3000 люда.

Турецький аґа й яничари в парадному одязі

Суходільний відділ очолював сам Степан Потоцький і комісар реєстрових козаків Шемберґ. У «водному» відділі були: чигиринський полковник Михайло Кричевський, канівський полковник Войніловський, черкаський полковник Вадовський, черкаський осавул Барабаш, а далі ще полковники — Бутович, Ганджа, Джулай, Джалалий та інші.