Юрій Тис - Бої Хмельницького

В суботу, 25-го квітня 1648 р. в селі Воронівці українці польського війська, отже — реєстрові козаки й драґуни, склали урочисту присягу, а опісля вирушили в похід. Драґунів приділено до обслуги й оборони гармат, полк реєстрових вислано як передову частину, а решта реєстрових попливла Дніпром на човнах.

В тому ж самому часі Хмельницький вирушив із Січі та станув біля Жовтих Вод недалеко Дніпра, в місці, де «водний» відділ польського війська мав був висадитися на берег і рушити назустріч Потоцькому. Вибір цього місця Хмельницьким вказує на те, що він був не тільки добре поінформований про шлях походу обох відділів, але що наперід обговорив був з реєстровими козаками плян співдії. Ця змова мусіла була мати великий відсоток певности — інакше Хмельницький не міг би протиставитися Потоцькому в бою навіть з тими дуже добірними сотнями запоріжців, коли взаємовідношення людських сил було бодай як 300:3000, себто 1:10, навіть не враховуючи артилерії по стороні поляків та козаків «водного» відділу. Ввечері 25-го квітня Потоцький стояв уже на Цибульнику і звідти вислав на розвідку полковника реєстрових козаків Душинського. [6] [6] Цей відділ, як опісля виявилося, Хмельницький знищив дотла. Не чекаючи на поворот Душинського, Потоцький рушив в понеділок, 27-го квітня на Омельник, де й заночував. Наступного дня дійшов до Княжих Байраків, а в середу в полудне до Жовтих Вод і там поляків уперше обстріляли застави Хмельницького.

Зараз же в степу появилася татарська ногайська орда, але в поляків вона своїм виглядом викликала тільки погорду: татари були без луків, тільки з «масляками» й арканами та боялися наближуватися більш ніж на відстань стрілу. Від того дня почалися постійні перепалки малими силами. Навіть татари відважилися врешті зачепити поляків, але Потоцький цей наступ відбив і забрав полонених. Вже наступного дня відбулася в польському таборі воєнна нарада, на яку запрошено теж і реєстрових старшин. Була думка завернути назад до Крилова, але тому спротивилися якраз старшини реєстрових козаків, настоюючи на повне знищення Хмельницького. Аж пізніше виявилося, як пишуть очевидці в своїх звідомленнях, що таке становище реєстрових старшин стояло в зв'язку з їхньою змовою з Хмельницьким: поляки бо повинні б залишатися в степу так довго, поки не прийде «водний» відділ, що плив Дніпром і не получиться з Хмельницьким. Поразка молодого Потоцького піднесе на дусі українське військо, віддасть Хмельницькому в руки артилерію та багаті бойові припаси, а врешті — відомі визначні полководці реєстрових стануть по стороні Хмельницького.

Волоський вершник з 17-го ст.

Щоденні герці й сутички затягнулися до 12-го травня, коли то врешті наспів «водний» відділ і застав у пристані самого Хмельницького з його визначними старшинами. У міжчасі поляки окопалися. Роботами біля укріплень керував Сапєга доволі недбало й недоцільно. Всетаки поляки покопали рови та уставили вози, скувавши їх ланцюгами; залишили ж тільки два випадові проходи для зачіпних акцій та для коней, що їх треба було виводити на пашу поза табір у степ.

Фаза переговорів і боїв.12-го травня під вечір «водний'' відділ висадився на берег і стрінувся з Хмельницьким та його старшинами. Як ця зустріч відбулася, не відомо. Козацьких джерел немає, а польські сучасники описують, що з табору чули тільки стрілянину, яка вказувала на радісне прийняття Хмельницького. Визначні реєстрові старшини перейшли на сторону повстання, козацтво теж і тільки деяких старшин, як от осавула Барабаша та інших, які скоріше до повстання були не пристали, абож які не втішалися серед війська довір'ям, — розстріляно й похоронено зараз над Дніпром. Другого дня, в середу — татари зайняли коней, що їх поляки були випустили з табору на пашу. Одночасно з табору вийшли реєстрові козаки та обі хоругви драґунів враз із своїми капітанами (їх прізвища не збереглися!) та на очах поляків перейшли до Хмельницького. Негайно крізь неборонений відтинок, утворений реєстровими, до табору вдерлися козаки Хмельницького і почали стіснювати збентежених поляків в один кут та забирати бойові припаси й зброю. Аж після довшого бою полякам ледве вдалося прогнати козаків з табору.

Того ж дня післяполудня татарський мурза запропонував полякам замирення. Польські старшини радо погодилися на таку розв'язку бойових дій. Та заки ще вирішили це питання, Хмельницький натиснув на них, висилаючи післанця з коротким запитом: «Хочете миру чи ні?» На ті слова поляки вислали двох парляментарів: білоцерківського полковника Бжухальського та корсунського полковника Чарнецького.