Стивен Вайнберг - Пояснюючи світ

Повернутися

20

Згадуючи планети в цьому розділі, я матиму на увазі лише п’ять планет: Меркурій, Венеру, Марс, Юпітер і Сатурн.

Повернутися

21

Відповідність днів тижня планетам та пов’язаним із ними богам можна й досі побачити в англійській мові. Субота, неділя та понеділок (Saturday, Sunday, Monday) явно пов’язані з Сатурном, Сонцем та Місяцем; вівторок, середа, четвер та п’ятниця (Tuesday, Wednesday, Thursday, Friday), імовірно, пов’язані з латинськими еквівалентами імен німецьких богів: Тир – Марс, Вотан – Меркурій, Тор – Юпітер, Фріґґа – Венера.

Повернутися

22

За рік, що має 365¼ днів, Земля насправді обертається навколо своєї осі 366¼ раза. Сонце за цей період, схоже, обертається навколо Землі лише 365¼ раза, бо за той самий час, що Земля обертається 366¼ раза навколо своєї осі, вона один раз обертається навколо Сонця в тому самому напрямку, що дає 365¼ видимих обертів Сонця навколо Землі. Щоб зробити 366,25 оберта відносно зірок, Землі потрібно 365,25 доби по 24 години, тому для одного оберту їй потрібно (365,25 × 24 години)/366,25, або 23 години 56 хвилин і 4 секунди. Це називається зоряна доба.

Повернутися

23

Видиму яскравість зірок у каталогах із часів Птолемея й до наших днів описують як «зоряну величину». Зоряна величина зростає зі зменшенням світності. Найяскравіша зірка Сіріус має зоряну величину –1,4, яскрава зірка Вега має зоряну величину 0, а зірки, ледь помітні неозброєним оком, мають шосту зоряну величину. У 1856 році астроном Норман Поґсон порівняв виміряну видиму світність низки зірок із зоряними величинами, що їм історично приписували, і на цій підставі заявив, що коли одна зірка має зоряну величину на 5 одиниць більшу за іншу, то вона у 100 разів тьмяніша.

Повернутися

24

В одному з кількох натяків на походження епіциклів Птолемей на початку XII частини «Альмаґеста» приписує Аполлонію Перзькому доведення теореми щодо використання епіциклів та ексцентрів у поясненні видимого руху Сонця.

Повернутися

25

У теорії руху Сонця ексцентр можна вважати своєрідним епіциклом, на якому лінія від центра епіциклу до Сонця завжди паралельна лінії між Землею та центром деферента Сонця, що зміщує центр орбіти Сонця від Землі. Аналогічні зауваги стосуються також Місяця та планет.

Повернутися

26

Термін «еквант» Птолемей не використовував. Натомість він говорив про «розділений навпіл ексцентр», зазначаючи, що за центр деферента взято точку посередині лінії, що з’єднує еквант та Землю.

Повернутися

27

Те саме справедливо за умови додавання ексцентрів та еквантів; спостереження могло фіксувати лише співвідношення відстаней Землі та екванта від центра деферента, радіусів деферента та епіциклу окремо для кожної планети.

Повернутися

28

Зв’язок астрології з вавилонянами ілюструє Ода 11 Книги першої Горація: «Ти не звідуй про те, де нам межу доля накреслила, Левконоє: того й знати не слід, так що й халдеїв ти, й числа їхні облиш. Краще стократ – брати, що суджено». (Квінт Горацій Флакк «Оди» в перекладі Андрія Содомори. Джерело: Горацій. Твори. – К.: Дніпро, 1982.) Латиною це звучить ще краще: «Tu ne quaesieris – scire nefas – quem mihi, quem tibi, finem di dederint, Leuconoë, nec Babylonios temptaris numerous, ut melius, quidquid erit, pati».

Повернутися

29

Його повне ім’я Абу Абдулла Мухаммад ібн Муса аль-Хорезмі. Повні арабські імена часто бувають задовгі, тож зазвичай я наводитиму лише скорочене ім’я, під яким ці особи загальновідомі. Я також опускатиму діакритичні знаки, як-от рисочки над голосними, наприклад ā, що не мають значення для читачів (на кшталт мене), не знайомих з арабською мовою.

Повернутися

30

Альфраганус – це латинізоване ім’я, під яким аль-Фергані став відомим у середньовічній Європі. Надалі латинізовані імена інших арабів наводитиму, як і тут, у дужках.

Повернутися

31

Насправді Аль-Біруні використовував і десяткову, і шістдесяткову систему числення. Він навів висоту гори в ліктях як 652;3;18, тобто 652 + 3/60 + 18/3600, що в сучасній десятковій системі дорівнює 652,055.

Повернутися

32

Біблія в перекладі Івана Огієнка.

Повернутися

33

Див. другу примітку внизу сторінки на початку розділу 12.

Повернутися

34

Пізніший автор, Ґеорґ Гартманн (1489–1564), стверджував, що бачив лист Реґіомонтана, де було таке речення: «Рух зірок має трохи відрізнятися від руху Землі». Якщо це правда, то Реґіомонтан, можливо, випередив Коперника, хоча це речення також узгоджене з доктриною Піфагора, що і Земля, і Сонце обертаються навколо центру світу.