Стивен Вайнберг - Пояснюючи світ

9. G. E. Smith, “Newton’s Study of Fluid Mechanics,” International Journal of Engineering Science 36, 1377 (1998).

10. Сучасні астрономічні дані в цьому розділі взято із книжки C. W. Allen, Astrophysical Quantities , 2nd ed. (Athlone, London, 1963).

11. Стандартною працею з історії вимірювання розміру Сонячної системи є книжка Albert van Helden, Measuring the Universe – Cosmic Dimensions from Aristarchus to Halley (University of Chicago Press, Chicago, Ill., 1985).

12. Див. книжку Robert P. Crease, World in the Balance – The Historic Quest for an Absolute System of Measurement (W. W. Norton, New York, 2011).

13. Див. книжку J. Z. Buchwald and M. Feingold, Newton and the Origin of Civilization (Princeton University Press, Princeton, N. J., 2014).

14. Див. книжки S. Chandrasekhar, Newton’s Principia for the Common Reader (Clarendon, Oxford, 1995), pp. 472–76; Westfall, Never at Rest , pp. 736–739.

15. R. S. Westfall, “Newton and the Fudge Factor,” Science 179, 751 (1973).

16. Див. статтю G. E. Smith, “How Newton’s Principia Changed Physics,” у збірнику Interpreting Newton: Critical Essays , ed. A. Janiak and E. Schliesser (Cambridge University Press, Cambridge, 2012), pp. 360–395.

17. Voltaire, Philosophical Letters , trans. E. Dilworth (Bobbs-Merrill Educational Publishing, Indianapolis, Ind., 1961), p. 61.

18. Протистояння ідеям Ньютона описано у статтях A. B. Hall, E. A. Fellmann, and P. Casini у збірнику “ Newton’s Principia : A Discussion Organized and Edited by D. G. King-Hele and A. R. Hall,” Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 42, 1 (1988).

19. Christiaan Huygens, Discours de la Cause de la Pesanteur (1690), trans. Karen Bailey з анотаціями Karen Bailey and G. E. Smith, отриманими від Сміта в Університеті Тафтса (1997).

20. Шейпін стверджував, що цей конфлікт навіть мав політичні наслідки: Steven Shapin, “Of Gods and Kings: Natural Philosophy and Politics in the Leibniz – Clarke Disputes,” Isis 72, 187 (1981).

21. S. Weinberg, Gravitation and Cosmology (Wiley, New York, 1972), Chapter 15.

22. G. E. Smith, з неопублікованого.

23. Подано у книжці A Random Walk in Science , ed. R. L. Weber and E. Mendoza (Taylor and Francis, London, 2000).

24. Robert K. Merton, “Motive Forces of the New Science,” Osiris 4, Part 2 (1938); передруковано у книжках Science, Technology, and Society in Seventeenth-Century England (Howard Fertig, New York, 1970) та On Social Structure and Science , ed. Piotry Sztompka (University of Chicago Press, Chicago, Ill., 1996), pp. 223–240.

15. Епілог: Велике спрощення

1. Детальнішу розповідь про частину цього прогресу я навів у своїй книжці The Discovery of Subatomic Particles , rev. ed. (Cambridge University Press, Cambridge, 2003).

2. Isaac Newton, Opticks, or A Treatise of the Reflections, Refractions, Inflections, and Colours of Light (Dover, New York, 1952, based on 4th ed., London, 1730), p. 394.

3. Там само, p. 376.

4. Узято з книжки «Нарисів про загальну хімію » В. Оствальда; Дж Голтон виклав у статті у збірнику Historical Studies in the Physical Sciences 9, 161 (1979), а також I. B. Cohen у збірнику Critical Problems in the History of Science , ed. M. Clagett (University of Wisconsin Press, Madison, 1959).

5. P. A. M. Dirac, “Quantum Mechanics of Many-Electron Systems,” Proceedings of the Royal Society A123, 713 (1929).

6. Щоб запобігти звинуваченням у плагіаті, я визнаю тут, що цей останній параграф є перефразуванням останнього параграфа «Походження видів» Дарвіна.

Бібліографія

Ця бібліографія перелічує сучасні вторинні джерела з історії науки, на які я спирався, а також оригінальні праці вчених минулого, з якими я звірявся, від фрагментів праць досократиків до «Математичних начал» Ньютона й більш поверхово далі до сьогодення. Усі зазначені праці написані або перекладені англійською мовою – жодних латинських, ще менше давньогрецьких, не кажучи вже про арабські, на жаль, я не маю. Ця бібліографія не призначена стати переліком найавторитетніших джерел або найкращих видань кожного джерела. Це просто книжки, з якими я звірявся, пишучи «Пояснюючи світ», найкращі видання, на які мені тільки пощастило натрапити.

Першоджерела

Archimedes, The Works of Archimedes , trans. T. L. Heath (Cambridge University Press, Cambridge, 1897).

Aristarchus, Aristarchus of Samos , trans. T. L. Heath (Clarendon, Oxford, 1923).

Aristotle, The Complete Works of Aristotle – The Revised Oxford Translation , ed. J. Barnes (Princeton University Press, Princeton, N. J., 1984).

Augustine, Confessions , trans. Albert Cook Outler (Westminster, Philadelphia, Pa., 1955).

–, Retractions , trans. M. I. Bogan (Catholic University of America Press, Washington, D. C., 1968).

Cicero, On the Republic and On the Laws , trans. Clinton W. Keys Harvard University Press, Cambridge, Mass., 1928).

Cleomedes, Lectures on Astronomy , ed. and trans. A. C. Bowen and R. B. Todd (University of California Press, Berkeley and Los Angeles, 2004).

Copernicus, Nicolas Copernicus On the Revolutions , trans. Edward Rosen (Polish Scientific Publishers, Warsaw, 1978; reprint, Johns Hopkins University Press, Baltimore, Md., 1978).

–, Copernicus – On the Revolutions of the Heavenly Spheres , trans. A. M. Duncan (Barnes and Noble, New York, 1976).

–, Three Copernican Treatises , trans. E. Rosen (Farrar, Straus and Giroux, New York, 1939). Consists of Commentariolus, Letter Against Werner , and Narratio prima of Rheticus .

Charles Darwin, On the Origin of Species by Means of Natural Selection , 6th ed. (John Murray, London, 1885).

René Descartes, Discourse on Method, Optics, Geometry, and Meteorology , trans. Paul J. Olscamp (Bobbs-Merrill, Indianapolis, Ind., 1965).

–, Principles of Philosophy , trans. V. R. Miller and R. P. Miller (D. Reidel, Dordrecht, 1983).

Diogenes Laertius, Lives of the Eminent Philosophers , trans. R. D. Hicks (Loeb Classical Library, Harvard University Press, Cambridge, Mass., 1972).

Euclid, The Thirteen Books of the Elements , 2nd ed., trans. Thomas L. Heath (Cambridge University Press, Cambridge, 1925).

Galileo Galilei, Dialogue Concerning the Two Chief World Systems: Ptolemaic and Copernican , trans. Stillman Drake (Modern Library, New York, 2001).