Володимир Малик - ПОСОЛ УРУС-ШАЙТАНА

Здесь есть возможность читать онлайн «Володимир Малик - ПОСОЛ УРУС-ШАЙТАНА» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Жанр: ua. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

  • Название:
    ПОСОЛ УРУС-ШАЙТАНА
  • Автор:
  • Жанр:
  • Год:
    неизвестен
  • ISBN:
    нет данных
  • Рейтинг книги:
    3 / 5. Голосов: 1
  • Избранное:
    Добавить в избранное
  • Отзывы:
  • Ваша оценка:
    • 60
    • 1
    • 2
    • 3
    • 4
    • 5

ПОСОЛ УРУС-ШАЙТАНА: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «ПОСОЛ УРУС-ШАЙТАНА»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

До тетралогії В. Малика «Таємний посол» увійшли романи: «Посол Урус-шайтана» (1968 р.), «Фірман султана» (1969 р.), «Чорний вершник» (1976 р.) і «Шовковий шнурок» (1977 р.) Задум цього полотна виник у В. Малика під впливом відомої картини художника-реаліста І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Розглядаючи картину, письменник подумав: художник зобразив на полотні лише мить з життя цих мужніх захисників своєї землі. Якщо ж написати роман, то можна показати як вони жили, сіяли й збирали хліб, займались ремеслами, кохали, воювали зі своїми ворогами, страждали в неволі, гинули у війнах.

ПОСОЛ УРУС-ШАЙТАНА — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «ПОСОЛ УРУС-ШАЙТАНА», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Бачачи, що гарячі голови можуть здійснити цю погрозу, Сірко наказав Арсенові з десятком козаків провести Чорнобая в степ і там відпустити на всі чотири боки: все ж таки посланець!

– Пам'ятаю такого, – сказав козак і, пригадавши сплюндрований хутір, додав: – Однак ви даремно на нього в обиді.. Фортеця – надійний захист… Ось в околицях нишпорять татари, і ви зможете пересидіти в ній лиху годину.

– Татари? Де? – Селянин здригнувся.

– Комишувате спалили… Я мало не наткнувся на один чамбул. Усіх потягли в неволю. А немовлят і старих перебили… Селянин змінився на виду:

– Спасибі, козаче, за звістку! Побіжу… Треба тривогу піднімати…

Він кинув відра на землю і, переполошений, потрюхикав до фортеці.

Напоївши коня. Арсен вихопився з села на гору, в степ. Гнав щосили. Було б безглуздо на початку подорожі потрапити до рук татар. З огиря летіла жовта піна, він важко дихав. Болючим зойком з-під мокрої груднини озивалася селезінка.

Заспокоївся тільки тоді, коли в'їхав у ліс. Вузькою стежкою піднявся на гору і зупинився.

Вечоріло.

На голому шпилі, що відкривався всім вітрам, стояв старий, посірілий від часу й негоди вітряк з пообламуваними крилами. Навколо ні душі. Навіть дороги й стежки, що в'юнилися до нього лісом, позаростали бур'янами і чагарником. Видно, вже ніхто не привозив сюди збіжжя для помолу, давно відгуркотіли і зупинилися кам'яні жорна.

Арсен прив'язав коня до обгризеної конов'язі, а сам сів, розпрямляючи затерплі ноги, на дубову колоду і прихилився спиною до стіни вітряка. Заплющив очі. Відчув, як цілоденна втома поволі сковує тіло, задрімав.

Раптом у вечірній тиші почулося якесь шарудіння і неголосне зітхання. Схопився, оглянувся: що за чортовиння! Ніде нікого! Невже хтось причаївся у вітряку? Чи йому приверзлося?

Він принишк, припавши вухом до холодних замшілих дощок. І знову почулося шарудіння. Потім тихий жалібний стогін. Ніби хтось беззвучно плакав.

Арсен схопився на ноги і кинувся до дверей. Вони були замкнені залізним кінським путом і закладеш міцним дубовим кілком.

«Дивно, – подумав козак, викручуючи з дерева скобель. – Кому знадобилося замикати цю пустку?»

Двері зі скрипом відчинилися.

– Хто тут? – спитав, заходячи всередину.

У відповідь – тиша й темрява. Ступив кілька кроків далі – і сіре вечірнє світло, вирвавшись з-за спини, упало на вичовгану тисячами ніг підлогу й кострубаті нутрощі вітряка: на короб для борошна, жорно, вузькі східці, що вели кудись угору, засновані павутинням бантини.

– Хто тут? – знову спитав козак, вдивляючись у щось темне під протилежною стіною.

Звідти почувся приглушений стогін. Темна купа заворушилася. Здивований і збентежений. Арсен наблизився і аж скрикнув від несподіванки: на підлозі лежало троє дівчат. Руки й ноги зв'язані мотузками, в роті – ганчірки. Всі троє здригалися від холоду, хоча були добре одягнені.

– Хто ви? Як опинилися тут? – Вирвав кляпи, шаблею розрізав мотузки.

Перелякані, задубілі дівчата ледве звелися на ноги. Але, ступивши кілька кроків, посідали в знемозі З тривогою і недовір'ям поглядали на незнайомця.

Вони були дуже вродливі Навіть у сутінках Арсен звернув на це увагу і почав здогадуватись, яка доля закинула їх у цей покинутий вітряк.

Дівчата тремтіли, як вишеньки в грозу.

– Звідки ти? – звернувся до русокосої, що сиділа найближче.

– З Чигирина, – тихо відповіла дівчина. – Попівна я… Мене викрали з дому якісь невідомі…

– А ви? – глянув на двох чорнявих.

– З Корсуня… Нас схопили в дорозі, коли ми їхали з братом до Черкас, де живе наша тітка… Брата нападники забили, а нас от завезли хтозна-куди… І не знаємо, що з нами буде…

– Не важко здогадатися, – тихо сказав Арсен. – Вас хочуть продати у гарем… Якісь мерзотники злигалися з людоловами і торгують живим товаром!

Дівчата залилися слізьми. Сестри обнялись, а русокоса простягла руки до Звенигори:

– Відпусти нас! Врятуй, добрий чоловічо!

– А я вас розв'язав не для того, щоб тримати. Ви вільні! Тікайте звідси якнайшвидше!

Дівчата знову схопилися на ноги. Однак щастя їхнє було дуже коротке, вони не встигли навіть вибігти надвір. За стіною пролунав стукіт копит – перед вітряком зупинилися три вершники. Побачивши біля конов'язі коня і відчинені двері, вони стрімголов посплигували на землю і кинулись до вітряка, на бігу витягаючи шаблі.

Дівочий зойк прорізав вечірню тишу. Арсен вирвав з піхов шаблю – став на дверях. Незважаючи на густі сутінки, він упізнав в одному з тих, що бігли до вітряка, Чорнобая.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «ПОСОЛ УРУС-ШАЙТАНА»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «ПОСОЛ УРУС-ШАЙТАНА» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Володимир Малик - Князь Кий
Володимир Малик
Володимир Малик - Чумацький шлях
Володимир Малик
Володимир Малик - Черлені щити
Володимир Малик
libcat.ru: книга без обложки
Володимир Малик
libcat.ru: книга без обложки
Володимир Малик
libcat.ru: книга без обложки
Володимир Малик
Володимир Малик - Горить свіча
Володимир Малик
Володимир Малик - Слід веде до моря
Володимир Малик
Владимир Малик - Посол Урус Шайтана
Владимир Малик
Отзывы о книге «ПОСОЛ УРУС-ШАЙТАНА»

Обсуждение, отзывы о книге «ПОСОЛ УРУС-ШАЙТАНА» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x