Коллектив авторов - Основи економічних знань

4. Економічні дослідження (методологія, інструментарій, організація, апробація): навч. посіб. / за ред. А. А. Мазаракі. – К.: Київ. нац. торг. – екон. ун-т, 2010.

5. Замани С. Экономические законы // Невидимая рука: пер. с англ. / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена; науч. ред. Н. А. Макашева; Гос. ун-т «Высш. шк. экономики». – М.: Изд. дом ГУ ВШЭ, 2008. – С. 133 – 141.

6. История мировой экономики. Хозяйственные реформы 1920 – 1990 гг. – М.: Закон и право, 1995.

7. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. Антология экономической классики. – М.: МП «Эконов», 1993.

8. Лебедев С. А. Философия науки: краткая энциклопедия (основные направления, концепции, категории): науч. изд. / С. А. Лебедев. – М.: Акад. Проект, 2008.

9. Поланьи К. Великая трансформация: политические и экономические истоки нашего времени / пер. с англ. А. А. Васильева, С. Е. Федорова и А. П. Шурбелева; под общ. ред. С. Е. Федорова. – СПб.: Алетейя, 2002.

10. Сорос Дж. Эпоха ошибок: Мир на пороге глобального кризиса: пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2008. – Ч. 1.

11. Философский энциклопедический словарь. – М.: Сов. Энциклопедия, 1983.

12. Ядгаров Я. С. История экономических учений. – М.: Экономика, 1996.

3.1.Сутність і зміст понять: методи, підходи та парадигма економічного дослідження.

3.2.Зміна парадигми дослідження під впливом розвитку економічних систем.

3.3.Формаційний і цивілізаційний підходи до аналізу сутності внутрішніх і зовнішніх чинників економічного розвитку суспільства.

3.4.Загальнонаукові та спеціальні методи пізнання сутності, змісту і тенденцій розвитку економічних явищ і процесів.

У відомій праці Морріса Коена та Ернста Нагеля «Введение в логику и научный метод» (США) підкреслюється: «для здійснення розумного вибору нам слід логічно зважити підвалини (засади) на користь кожного із тверджень. У тих ситуаціях, коли під питанням опиняється істинність певного судження, не можна просто відповісти: “я впевнений” або “я волію покладатися на цей авторитет, а не на той”» [8, с. 541]. Отже, єдиний шлях до виявлення істини, визначення фундаментальних засад, принципів і шляхів розвитку суспільства, людини, формування певної економічної політики, прогнозування майбутнього – це визначення сутності, внутрішніх законів трансформації та розвитку тих чи інших економічних явищ і процесів – використання наукових методів пізнання.

Окреслюючи значення наукового методу у пізнанні внутрішніх важелів руху економічних систем, цитовані вище автори зазначали такі його принципові відмінності:

1) науковий метод дозволяє співвідносити стратегії наших дій та моральних суджень із більш широким поглядом, ніж погляд безпосередніх фізичних стимулів або органічних реакцій;

2) науковий метод розвиває інтелектуальну хоробрість при зіткненні з труднощами та дозволяє подолати ілюзії, які дають лише тимчасове задоволення, але у кінцевому підсумку завдають шкоди;

3) науковий метод розв’язує розбіжності шляхом апеляції до нашої спільної раціональної природи, не звертаючись до зовнішньої сили, він відкритий для всіх;

4) науковий метод об’єднує людей і є найбільш величним плодом та критерієм ліберальної цивілізації [8, с. 543, 544].

Отже, що ж являє собою науковий метод дослідження? Чи достатньо якогось одного, єдиного методу в дослідженнях складних та надскладних систем, до яких можна віднести економічну систему, суспільство, або все ж слід визнати існування об’єктивної потреби у цілісній і відкритій системі методів? Спробуємо розібратись у цих питаннях.

Оскільки наука і, зокрема, економічна наука у своєму функціонуванні та розвитку передбачає досягнення певних цілей (проникнення у сутність реальних процесів та явищ, визначення принципів, форм, умов, за яких, та на яких, ці процеси взаємодіють між собою забезпечуючи синергетичний ефект розвитку економіки та суспільства, його практичну раціоналізацію тощо), їй потрібні певні інструменти, поза використанням яких реалізація таких теоретичних і практичних цілей неможлива. До таких інструментів і відносять насамперед систему методів дослідження, основу використання яких складає та чи інша методологія, методологічна парадигма, ті чи інші підходи до використання такого інструментарію у процесі пізнання.