Коллектив авторов - Основи економічних знань

Звичайно, використання вимог економічних законів, які на кожному конкретному історичному етапі функціонування суспільства утворюють певну цілісну систему, отже, знаходяться у стані взаємодії, взаємовпливів, забезпечуючи, в разі глибокого пізнання їх сутності, характеру існуючих між ними взаємовпливів, синергетичний ефекта динамічного економічного та соціального розвитку, неможливе поза формулюванням економічною наукою (у її взаємодії з іншими соціальними науками) наукової теоретичної концепції та моделі такого розвитку. Останні, у свою чергу, є обов’язковою теоретичною науковою основою визначення системи цілей економічної політики держави та засобів реалізації цих цілей.

Як бачимо, економічна наука передбачає існування певного алгоритму використання її досягнень:

•дослідження та характеристика сутності економічних законів;

•визначення основних принципів побудови та розробка теоретичної концепції економічного розвитку;

•теоретичної моделі функціонування господарської системи, яка враховувала би вимоги об’єктивних економічних законів;

•визначення основних принципів економічної політики, її стратегічних і тактичних цілей, системи економічних, правових, політичних, соціальних та інших інструментів, які стали би реальною основою системи мотивів до праці, економічної діяльності, забезпечили реалізацію потреб та інтересів абсолютної більшості членів суспільства.

Лише на такій основі можна успішно використовувати вимоги об’єктивних законів у практиці господарського життя забезпечуючи цілісність і розвиток економічної та соціальної системи суспільства. Аргументована, сформована із застосуванням методів та інструментів наукового прогнозування абстрактна концепція і модель соціально-економічного розвитку суспільства здатна стати конкретною основою визначення стратегічних цілей економічної політики держави та основних її політичних сил, дозволяє провести цілеспрямований пошук ефективного інструментарію для реалізації цих цілей на основі активізації інтересів основної маси суб’єктів економічної діяльності.

До речі, термін концепція(від лат. conceptio – розуміння, система) має декілька варіантів тлумачень, серед яких насамперед можна виділити наступні:

1. Це система поглядів, те чи інше розуміння явищ, процесів.

2. Єдиний, визначальний задум, провідна думка якогось твору, наукової праці, тощо 22.

Отже, суть концептуального мислення, концептуального підходу до розуміння тих чи інших процесів, тенденцій, закономірностей соціально-економічного розвитку полягає насамперед у формуванні сутнісної уяви про характер і зміст певних економічних явищ і процесів; у системному сприйманні процесів, що відбуваються у суспільстві, в економіці; у формуванні на цій основі системного бачення віддалених стратегічних перспектив і результатів розвитку цих процесів, необхідних напрямків їх трансформації. Тому формування концепції розвитку повинно базуватися на врахуванні основних передумов, про які, власне, вже йшлося вище. Це:

1. Системне уявлення про реальний стан справ у суспільстві.

2. Визначення глобальних стратегічних цілей розвитку суспільства та господарської системи, як його невід’ємного елемента.

3. Урахування особливостей характеру та механізму взаємозв’язку між економічними законами, основними елементами метасистеми.

4. Визначення основних рис і структурних елементів моделі трансформації суспільства, окремих його підсистем з позицій забезпечення динамізму та перспектив його розвитку в цілому.

5. Наукове, аргументоване прогнозування можливих варіантів розвитку подій, зокрема за умов відсутності або неадекватного функціонування та використання якогось із елементів, фактора, що впливає на реалізацію визначального задуму.

Взагалі, наукове прогнозування є однією з ефективних форм створення будь-якої якісної Концепції та Програми соціально-економічних перетворень, моделей поступального економічного розвитку, оскільки прогноз(з давньогрец. – передбачення, віщування) являє собою ефективний інструмент наукового передбачення, варіантного аналізу, одержання додаткової інформації при відпрацюванні тих чи інших рішень, дозволяє створити обґрунтовану гіпотезу можливого майбутнього стану економічної системи та економічних об’єктів, метасистеми в цілому.

Значення прогнозування перспектив і можливих варіантів економічного та соціального розвитку важко переоцінити, оскільки, по-перше, прогнозування пов’язане із науковим збором інформації та аналізом широкого кола показників і чинників, які визначають існуючий стан об’єкта дослідження. По-друге, у процесі такого аналізу відбувається вивчення потенційних можливостей подальшого розвитку економіки з позицій наявності та потреби в усіх видах ресурсів, передбачення альтернативних можливостей для задоволення ними потреб економіки в майбутньому. По-третє, визначається орієнтовна система та рівень потреб, необхідних для функціонування та розвитку в майбутньому як суспільства в цілому, так і окремих його громадян, різних соціальних груп, отже, формується уявлення про оптимальний стан інституціональної структурної будови народного господарства, системи інструментів, за допомогою яких такого стану можна досягти.