Коллектив авторов - Основи економічних знань

Уже процес зародження та становлення економічної науки, як, власне, й будь-якої іншої науки, передбачає визначення, формулювання і використання певної системи економічних понять і категорій, поза якими неможливо пізнати та розкрити суть, зміст, структуру будь-якого економічного явища чи процесу, накреслити шляхи вибору та реалізації певних дій людини, суспільства, держави щодо задоволення існуючих потреб та інтересів. Значення цього етапу та форм у процесі наукового пізнання економічних законів функціонування та розвитку економічної і господарської системи влучно підмітили ще знамениті філософи та мислителі минулих століть. Так, наприклад, Людвіг Вітгенштейн стверджував, що ми бачимо й усвідомлюємо лише те, що можемо назвати, а Рене Декарт підкреслював: визначте значення слів і ви позбавите людство половини його помилок.

Отже, власна специфічна мова потрібна науці так само, як потрібна мова будь-якій людині для встановлення зв’язку з іншою людиною (людьми), обговорення та розв’язання певних проблем, узгодження та прийняття рішень, для розвитку як самого індивіда, так і суспільства. Така мова в науці базується насамперед на використанні найбільш уживаних понять і термінів, які застосовуються людьми у повсякденному господарському житті (наприклад, праця, гроші, власність, цінність, товар тощо).

Водночас у процесі розвитку наукових досліджень вченими поступово окреслюється певне коло слів, понять, виразів, які складають систему специфічної мови дослідника, оскільки використовуються в основному лише у процесі наукового пошуку та наукових узагальнень, побудови теоретичних концепцій і моделей економічного та соціального розвитку. Так, наприклад, навряд чи пересічна людина, яка кожен день має зв’язок із грошима, буде використовувати такі терміни, як грошові агрегати, грошова маса, грошова база, закони грошового обігу тощо.

Отже, у процесі формування економічної науки виникає відповідна економічна наукова мова,основу якої складає система певних понять, категорій і термінів, поза використанням яких неможливе як спілкування, творчі дискусії науковців, так і формулювання думок, узагальнень, пропозицій, прогнозів щодо наслідків дії законів і закономірностей функціонування реального економічного життя та можливих варіантів перспектив його розвитку. Слід зазначити, що важливою особливістю такої наукової мови (та, власне, й будь-якої мови взагалі) ми вважаємо існування певного набору базових понять, категорій, термінів, які мають інваріантний характер 19, тобто сутність яких є незмінною для будь-якого напрямку чи виду економічної науки. Такий підхід, на наш погляд, є надзвичайно важливим, оскільки передбачає однакове сутнісне тлумачення поняття чи категорії різними економічними науками, що забезпечує узгодження поглядів на певний економічний процес або явище, які досліджуються з різних позицій, із різними цілями, передбачають різну функціональну спрямованість результатів цих досліджень.

Розглянемо більш предметно сутність і призначення таких символів мови науки, як поняття та категорії.

Поняття: тлумачні філософські та економічні словники визначають сутність цього терміна як думку, що відбиває в узагальненій формі предмети та явища дійсності у зв’язку між ними шляхом фіксації загальних та специфічних ознак, у якості яких виступають властивості предметів та явищ і відносини між ними. Як підкреслюється у наукових джерелах, об’єкт характеризується в поняттях узагальнено, що досягається за рахунок використання у процесі пізнання таких розумових дій, як абстракція, ідеалізація, узагальнення, порівняння, визначення [11, с. 513].

Специфічною особливістю сформованих понять є їх рухливість, багатосутність, здатність насичувати її, вбирати у себе елементи сутності інших понять, тобто відкритість до розвитку взаємопереходів сутностей тих чи інших явищ, які внаслідок такої здатності можуть розкривати свій внутрішній зміст в якомусь одному складному понятті або у системі понять (наприклад, економіка, економічна система, господарство, господарська система тощо).

Поняття має власний зміст та обсяг. Зміст поняття – це сукупність ознак предметів, які знайшли відображення в понятті [11, с. 514]. Так, наприклад, зміст поняття «студент» відбиває насамперед певний специфічний статус людини, її головну функцію за даних певних умов існування, рівень її досягнень, можливостей і перспектив. Цих ознак, мабуть, достатньо, щоб виділити певну людину з кола величезної кількості інших людей, які займаються іншими видами діяльності. Однак для якісної характеристики даного об’єкта досліджень таких ознак буде недостатньо, отже, обсяг показників сутнісної характеристики специфічних особливостей такого явища, як студент, студентство, набагато ширше, оскільки має відбивати особливості виду праці, умов праці, очікуваних результатів у вигляді кінцевої продукції цих специфічних видів праці тощо. Тобто як перед наукою, так і перед дослідниками завжди стоїть завдання, потреба не лише використання певних понять, як фіксованої мовної форми вираження сутності окремих зв’язків окремих процесів і явищ, але й постійне поглиблення сутнісного змісту такої форми, що означає цілу низку переходів від пізнання поверхової сутності до сутності більш глибокого порядку, проникнення у закономірності функціонування та взаємодії явищ, процесів, суб’єктів економічного життя на субстанціональному рівні та виразу результатів такого пізнання у доступній для людини узагальненій формі.