Сергій Зінченко - Послання з підземелля

Хлопець відкрив конверт, витяг листа. Лист був написаний від руки, гарним каліграфічним почерком. Раджів став читати:

– Бажаю здоров’я, дорогий друже Абрахаме. Зразу ж вибачаюся, що не зміг зразу відповісти. Текст виявився досить важким. Потрібно було довго попрацювати. Але розшифрував до кінця. Деякі слова важко давалися, але все таки вдалося відшукати відповідність. Спочатку загальна характеристика написаного. Писалося більше ста років тому людиною освіченою, я б навіть сказав, що дуже освіченою. Рукопис складається з двох частин: в одній автор пояснює, чому виник заповіт, в іншому текст самого заповіту. Суть самого заповіту я не зрозумів, але там покладена якась досить велика та вагома таємниця. Можливо, це стосується іншої місцевості, звідки предки заповітодавця прийшло багато роков тому сюди. Суть самої таємниці мені розшифрувати не вдалося. Це вже ваша справа. Наводжу текст рукопису.

«Я прийшов разом зі своїм народом на цю землю з півночі. І несу в собі таємницю. Таємниця залишилася там, на батьківщині наших предків. Я ніколи не був там, тому переказую слова попередника. Мені залишилося недовго на цьому світі. І я останній, який знає таємницю. Я останній посвячений. Піду я, і піде велика таємниця. Я сімдесят четвертий посвячений. Я повинен був передати таємницю іншому. Перед тим його підготувати. І я робив це. Але прикрий випадок забрав життя мого учня. Я не знаю, як поступити у цьому випадку. У посвяті цього не було. Я повинен був передати Таємницю наступному, сімдесят п’ятому. Але декілька днів тому він загинув. Я не можу розповісти це людям. Світ не готовий ще до цього. Світ загине, дізнавшись про це. Тому я залишаю заповіт, який розголосять через сто років після моєї кончини. Я думаю, через сто років світ трохи порозумнішає і зможе використати це для себе. Заповіт залишаю на зберігання із відповідним написом».

А зараз сам заповіт.

«Це лежить під землею у другому ярусі. Це лежить там, де південніше землю поцілувало небо. Це лежить там, де на сході гаряча кров витікала з землі та ставала каменем. Це лежить там, де гора опоясана земляними валами, насипаними людьми, що колись жили тут та велику силу мали. Це лежить там, де південніше від граду знаходяться могили тридцяти царів. Це лежить там, де колись був острів великий, а на ньому місто головне було. Це принесено нам з неба. Це дано нам для добра. Це можна взяти тільки для добра. Це буде взято тоді, коли настане спокій. Охорону тримають два перехрестя. Візьміть це і живіть. Назва йому – Суть Буття. Візьміть його. Живіть у спокої».

Хлопець відклав папір, запитально глянув на архіваріуса. Той мовчки дивився поперед себе. Лише за декілька хвилин почав говорити:

– Тут зашифрована велика таємниця. Я майже нічого із сказаного не зрозумів. Одне можу стверджувати, що таємниця знаходиться у підземеллі на значній глибині. І ця таємниця пов’язана з космосом, вірніше, з пришельцями із іншої цивілізації. Що таке Суть Буття – навіть здогадуватися не можу. Ще одна підказка вказує на місце знаходження таємниці. Ану дай мені текст. – Архіваріус відшукав місце у тексті, прочитав:

– Ми прийшли на цю землю з півночі. За одною з версій, наші предки, арії, прийшли з півночі, точніше з Центральної Європи. Частина залишилася тут, інші розбрелися світом, дехто вернулися назад. Отже, місце пошуків звужується. Але я вже цим займатися не буду. Слухай, хлопче, – Абрахам глянув на притишеного помічника. – Ти пропрацював вже рік, маєш право на відпустку. Іди у відпочивати і одночасно займися цією таємницею. Одне прошу, будь обережним. Довіряйся тільки тим, кому віриш.

І підсунув хлопцеві папери.

Раджів з головою поринув у роботу. Якщо раніше для того, щоб отримати якусь інформацію, необхідно було забитися у наукову бібліотеку і тижнями звідти не вилазити, обкластися енциклопедіями та довідниками, перелистати тисячі сторінок тексту і все ж таки відшукати потрібну інформацію. Або зібрати авторитетних вчених та допитувати їх. Тепер стало значно простіше: зайшов у Інтернет, відкрив відповідну сторінку і читай, виписуй, аналізуй.

Так зробив і Раджів. Закрився у невеликій орендованій кімнатці на околиці міста, підключив Інтернет і давай шукати. Але що шукати? Звідки починати? Заповіт написаний одними загадками. Хлопець знову і знову читав текст. Він вже майже вивчив його напам’ять, але в голову не приходило нічого. Раджів відправляв запити на різні сайти, відкривав пошуковики, але марно. Так були змарновані два дні відпустки, але пошуки не просунулися ні на крок.