Сергій Зінченко - Послання з підземелля

У невміло склеєному пакеті лежали два аркуші дешевого паперу більш ніж сторічної давнини. Папір з обох сторін був списаний невідомою хлопцеві мовою. Архіваріус витягнув лупу та широкого пінцета, обережно взяв ним папір, став розглядати через лупу. Роздивився з обох сторін, це саме зробив з іншим аркушем.

– Санскрит! – архіваріус вклав папери у конверт, запакував все це у пластиковий файл і закрив скотчем. – Давній санскрит. Писалося великими буквами. Це мабуть для того, щоб напис довше зберігся. Папір дешевий. Про чорнило не скажу. Тут робота для спеціалістів. Але написано давнім санскритом, тепер це вже не вивчається. Потрібно терміново передати це фахівцям. Я, на жаль, не сильно розуміюся на цьому древньому письмі. Але є у мене товариш, що проживає у Бомбеї. Він володіє цим давнім письмом. Тому завтра відправляйся у Бомбей і передаси ці матеріали. Я передзвоню, домовлюся про зустріч.

Наступного дня Раджів виїхав у Бомбей. День ще тільки починався, але сонце вже добряче припікало. Від учорашньої грози, яка пробігла над містом та на деякий час порятувала його від немилосердної спеки, не залишилося і сліду. Хлопець сів у свій вагон, примостився біля самого вікна. Тут хоч трохи буде прохолодніше.

Перед самим від’їздом Раджів ще раз повернувся у двадцять сьомий сектор, відшукав реєстраційні матеріали по даному пакету. Там було написано, що конверт був переданий до архіву Калькутти із віддаленого села разом з іншими матеріалами на зберігання. Передав сам староста, якому залишив документ його попередник. Більше ніяких відомостей про власника запису відшукати не вдалося. Але хлопець вирішив по поверненні додому поїхати у те село та попробувати відшукати близьких чи знайомих цієї людини. Передчуття говорили, що знайдені матеріали можуть нести цінну інформацію.

Знайомий Абрахама Сінгха вже був повідомлений про приїзд хлопця. Той ще тільки намірявся стукати у двері будинку, як двері відкрилися і невисокий сивий чоловік у традиційному індійському вбранні відкрив двері.

– Прислуга пішла за продуктами, тому відкрив сам, – наче виправдовувався господар, запрошуючи хлопця до будинку. Передпокій був облаштований за європейськими стандартами. По середині кімнати стояв великий стіл, завалений книгами та паперами. Глуха стіна була заставлена шафами з книгами. Під вікнами розмістилися диван та декілька крісел. Віршан, як представився господар, показав хлопцеві на одне із крісел. Сам сів поряд, одягнув окуляри та простягнув руку за пакетом.

– Абрахам повідомив мене про твій приїзд. Я з вікна побачив, як ти підійшов. Давай подивимося на твою знахідку.

Хлопець подав вченому файл з документом. Той обережно розпечатав файл, двома пальцями взяв конверт, легенько витяг папери. Хвилину розглядав, потім піднявся, підійшов до столу та розмістив їх там. Хоча у кабінеті було достатньо світла, Віршан ввімкнув і настільну лампу. Хвилин з п’ять розглядав текст, потім повернувся до хлопця:

– Це дійсно санскрит. Але швидко я його не прочитаю. Потрібен час. Ми зробимо наступним чином. Я перефотографую матеріали. Оригінали забереш назад. А я попрацюю з копіями. Що прочитаю, листом передам вам. Згідний?

Хлопець кивнув на знак згоди головою.

– Тоді допоможи. Ти людина нової епохи, з цією технікою повинен бути знайомий краще. – Вчений показав на комп’ютер, який стояв на окремому столі. – Тут також фотоапарат. Знімеш та введеш у комп’ютер.

Раджів за хвилину зробив декілька фотознімків документа, все це скинув на робочий стіл комп’ютера. Вчений тим часом запакував матеріали у файл та передав хлопцеві.

– Вітання Абрахаму! Адресу я знаю. Чекайте листа.

Відповідь від бомбейського вченого прийшла аж за місяць. За цей час Раджів встиг поїхати у те село, звідки листа передали у архів. Але, на жаль, щось конкретне хлопець не дізнався. Скільки часу минуло відтоді. Вдалося відшукати людей, які щось чули про адресата. Але відомості були надто скупі. Старий жив замкнуто, не мав ні знайомих, ні родичів. Тому, що це була за людина, чому залишила такий заповіт ніхто щось конкретно сказати не міг. Майже з нічим Раджів повернувся у Калькутту.

Абрахам запросив свого молодого помічника у кабінет, вказав на розкритий конверт. Хлопець прочитав адресу, зрозумів, що прийшла відповідь з Бомбея.

– Читай, бо я сьогодні втомився. Багато рукописів переглянув. А в тебе очі молоді. Та й зацікавленість маєш. По вигляду бачу.